Незвичний прояв служіння. Львівські тринітарії, викуп полонених і любов до ближнього

На найближчі вихідні припадає одне з найбільших християнських свят – Трійця. На вченні про Трійцю побудовано християнські догматику і еклезіологію тощо. У Львові, звичайно ж, є святині, які в ці дні відзначають храмовий празник. Разом з тим, ми вирішили розказати більше про досить екзотичну, в контексті цього свята, тему – орден Пресвятої Трійці, або тринітаріїв. Ці монахи прийшли до Львова майже через п’ять сотень років після свого заснування і стали першими тринітаріями на теренах Речі Посполитої. Хто вони такі, чим займалися і з якими місцями асоціюються у Львові – дивимося нижче.

Історики про тринітаріїв чули

Знаний і авторитетний історик, львовознавець Юзеф Бялиня-Холодецький свою працю про католицький орден тринітаріїв розпочинає розлогим описом життя, побуту і історії татар. При цьому, автор активно звертався до художніх метафор, розташовуючи “руські землі” у “татарській пащеці”. Але якщо нас сьогодні такий початок книги, навіть наукової, про орден Пресвятої Трійці може здивувати, то самих тринітаріїв – радше ні. Татари і мусульманський світ дійсно були другим і визначальним полюсом буття та призначення цього ордену, адже засновували тринітаріїв саме для викупу полонених християн у мусульман.

Ми багато наслухалися про татарські напади у минулому наших земель і постраждалих від цього. Окремі оповіді навіть встигли перетворитися у сюжети для книг і серіалів. Щось з цього правдиве, а щось надумане. Поміж всім іншим, варто виділити людину та її долю. У контексті сказаного вище часто розгорталися індивідуальні і сімейні трагедії – існувала загроза потрапити у полон і довго бути поза рідним домом. Не всі могли потім викупити себе. Такий привілей був доступний головно багатим. Іншим допомагали представники духовенства, чернецтва, до прикладу, тринітарії.  

Характерно, що Львову у цих процесах відводилася вкрай важлива роль. Місто було недалеко від кордонів Османської імперії. Відтак у Львові, під наглядом ради, навіть був окремий бюджет власне на викуп бранців із неволі. Наповнювався останній за рахунок пожертв небайдужих і меценатів. Зрештою, ніхто не міг гарантувати, що подібна загроза омине і його самого.

Ровесники хрестоносців

Тринітарії приступили до своєї дипломатичної і непростої місії у 1198 році. Саме тоді, з ініціативи Яна де Мати (Jan de Matha) та Фелікса де Валуа (Feliks de Valois), волею папи Інокентія ІІІ, було затверджено орден Найсвятішої Трійці для викупу бранців (Ordo Sanctissimae Trinitatis de redemptione captivorum). Причетність до тієї чи іншої чернечої спільноти вимагала від людини значних зусиль, але з тринітаріями все було подвійно складно.

Оскільки представники ордену викуповували християн з мусульманського полону, це вимагало від них фізичної та психологічної стійкості. Відтак фізична праця, витривалість, часті відрядження, а з цим – пости як приготування до незручностей були складовими їх життя. Крім того, декілька специфічних рис. Зокрема, подорожі на ослах, що виділяло їх на фоні інших монахів. Також фінансовий принцип, за яким все набуте члени ордену ділили на 3 частини і 1/3 давали на викуп бранців.

Зовсім не помилимося, коли скажемо, що тринітарії були одними з найбільш упізнаваних монахів. Своїм характерним зовнішнім виглядом вони привертали увагу. Білий габіт з червоним і блакитним хрестом на грудях. Їх перший монастир відрили у Франції ще за учасника хрестових походів, короля Філіпа Августа. Ян де Мата став першим генералом. Далі відкрили резиденцію у Римі, а на 1637 рік існувало 300 осередків тринітаріїв з чоловічими й жіночими спільнотами при них. На той час тринітарії викупили 30720 бранців. Стали знаним і шанованим орденом. Водночас над ними любили і пожартувати – оскільки подорожували на ослах, їх називали “Ordo Asinorum”, “ослиними братами”.   

Львів як перший центр тринітаріїв на наших теренах

Поява тринітаріїв у Львові пов’язана, у тому числі, з королем Яном ІІІ Собеським. Монархові та його дружині, француженці Марії Казимирі, давав шлюб папський нунцій, який у майбутньому став папою Інокентієм ХІ. Останній завжди мав вплив на короля і хороші відносини з ним. Зокрема, він схиляв Яна ІІІ втупити у віденську кампанію 1683 року, де король став героєм. Також саме цьому папі, після перемоги, король Речі Посполитої Ян ІІІ Собеський вислав здобуту хоругву і лист з фразою “Прийшов, побачив, а Бог переміг”. Характерно, що посланець короля, який їхав з дарами до папи, Ян Денгоф, зупинився переночувати саме в монастирі реформованих тринітаріїв. Там він більше дізнався про їхню діяльність, а потім сприяв появі цих монахів у Речі Посполитій. Цю ініціативу підтримав і король.

У 1685 році перші тринітарії приїхали до Речі Посполитої. Це були іспанці, які навіть не знали куди їдуть і як на цих теренах виглядає життя. Приїхали з Риму і планували осісти у Варшаві. Виходячи із спрямування їхньої діяльності, монахам запропонували Львів, розташований не так далеко від володінь султана Османської імперії. 13 липня 1685 року ченці прибули до Львова. Тут знайшли хороших патронів – коронного гетьмана Станіслава Яблоновського й краківського каштеляна Анджея Потоцького, також монахів театинців, у яких на початках жили.

Попри все сказане, дуже складно було знайти місце під монастир і храм. Тринітарії приглядалися до храму Марії Сніжної, який на той час не мав постійних опікунів. Цієї пропозиції не підтримала міська рада і капітула. Також пробували придбати землю біля єзуїтської хвіртки, або в єврейській дільниці, але й тут нічого не вдавалося. Процес тягнувся довго, а задля його вирішення до Львова навіть приїжджав король. Врешті, вирішили викупити кам’яницю у купця Диновичем на Краківському передмісті. Проти останнього знову ж виступало місто – вигідніше було мати нерухомість у приватній власності. На бік тринітаріїв став король і монахи все ж викупили цю ділянку за 13 тис. злотих.

На місці сучасного храму Преображення Господнього УГКЦ, де й була згадана вище ділянка, тринітарії облаштували капличку і перебралися туди в переддень свята Трійці 1686 року. Уже у 1688 році монахи відправилися у першу виправу за бранцями. Двоє ченців поїхали до Кам’янця, який на той час належав туркам. Мали з собою 4000 злотих. Спочатку їх сприйняли за шпигунів і чорнокнижників, навіть хотіли кинути до в’язниці. Але згодом у ситуації розібралися і монахи повернулися до Львова разом із вісьмома викупленими. Вулиці Львова, площа Ринок і житлові кам’яниці були заповнені людьми – видовище незвичне. Вісім осіб, серед яких, крім дорослих мужчин, також старець і дві жінки, одна з дитиною, повернулися додому.

Нині храм Преображення Господнього УГКЦ

Таким чином, орден набував визнання і підтримки. Їх осередок виник у Варшаві, інших містах. У Львові, з допомогою і за підтримки нових патронів – Вельгорських, взялися зводити костел. Храм Трійці було побудовано у 1689 – 1731 роках на вулиці Краківській. Пізніше, на володіннях жидачівського підчашого Миколая Стжалковського, що на Галицькому передмісті, почали зводити ще один костел – Миколая (сучасний кафедральний храм Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ на вулиці Грушевського). Останній спочатку був дерев’яним, а в 1745 році остаточно закінчились будівельні роботи, храм став кам’яним. Другий осередок тринітаріїв у Львові складався із монастиря, костелу, колегіуму. В останньому викладали теологічні науки.

Сучасний кафедральний собор Покрову Пресвятої Богородиці ПЦУ

Коротенький підсумок

За час діяльності тринітаріїв у Львові, монахи здійснили біля двадцяти експедицій задля викупу та порятунку полонених. До заслуг членів цього ордену загалом належить і те, що саме вони викупили з полону іспанського письменника та драматурга Мігеля де Сервантеса – автора твору “Дон Кіхот”. Чи був серед визволених львівськими тринітаріями свій Сервантес – варто шукати, але загальна кількість врятованих місцевими тринітаріями перевищує п’ятсот осіб.

Оскільки надалі змінилися часи, ослабла і втратила вплив Османська імперія, а на наших теренах пройшла зміна влади і політичного режиму, то у 1783 році, декретом австрійського цісаря Йосипа ІІ, відбулася касація тринітаріїв. Сьогодні орден продовжує свої існування та діяльність – хоч друге у трохи відмінному напрямку, аніж раніше. Правда на сучасній карті активності тринітаріїв Львова немає. 

Євген Гулюк – текст

Дізнатися більше можна з наступних джерел:

  1. Białynia-Chołodecki J. Trynitarze. – Lwów, 1911.
  2. Order of Trinitarians [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.newadvent.org/cathen/15045d.htm  

Старовинні фото із цієї книги

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.