Що варто знати про великий покаянний канон Андрея Критського?

канонКанон Андрея Критського називається великим, оскільки він є найбільшим з усіх богослужбових канонів. Налічує близько 250 стихів, тоді як звичайні канони — близько 40 стихів.

Особливості канону Критського

Великий покаянний канон є найбільш відомим із написаних святим. Він використовується під час Великого посту. У перший тиждень посту (з понеділка до четверга) на повечір’ї читають частини канону, а повністю — у четвер п’ятого тижня на Утрені (у парафіяльній практиці служиться напередодні ввечері).

Утреня з каноном Андрея Критського — це особливе покаянне богослужіння, яке служать один раз на рік. У його основі — діалог душі, що страждає та кається через безліч своїх прогрішень, із всемилостивим Богом, який єдиний може подати їй прощення.

«Покаянний канон Андрея Критського — це та велика сповідь, яка спонукає кожну людину з усієї глибини свого серця і душі прохати Всевишнього про милосердя та прощення. Проте не слід забувати, що отримати ці великі дари можна завдяки постійній праці над собою для здорового духовного життя», — наголошує глава УГКЦ Блаженніший Святослав.

Хто є автором Великого канону

Святий Андрій Критський походив із Дамаска в Малій Азії. У молодому віці пішов на прощу до Єрусалима і там у 678 р. вступив до монастиря святого Сави.

Святий Андрій брав участь у Шостому Вселенському Соборі в Константинополі. Після Собору був якийсь час дияконом при Церкві святої Софії в Царгороді й опікувався сиротами. А потім царгородський патріярх висвятив його на архиєпископа міста Гортини на острові Криті, тому і зветься він Критський. Рік його смерти невідомий. Одні автори подають 712 рік, інші — аж 740. Наша Східна Церква вшановує його пам’ять 4 липня.

На що варто звернути увагу, молячись канон Критського

Кожний тропар канону це щирий діалог будь-кого з нас зі своєю душею і своїм Творцем. Великий канон — це наче детальний передсмертний іспит совісті та щира сповідь з цілого життя кожної розкаяної душі: “Нема в житті гріха чи діяння, ані зла, де я не згрішив би, Спасе, умом і словом, бажанням та наміром — і думкою, і діянням згрішив я, як ніхто ніколи”(Четвер­та пісня). “Сповідаюся Тобі, Христе Царю, згрішив я, згрішив я, як колись браття коли продали Йосифа — плід чистоти та невин­ності” (П’ята пісня). “Тайну серця мого відкрив я Тобі, Судді моєму, поглянь на мою покору, поглянь на мою скорботу, та вислу­хай мій суд нині і Сам помилуй мене як милосердний, отців Боже” (Сьома пісня).

Велика моральна сила і значення Великого канону полягає якраз у тому, що через розважання над власними гріхами він не веде душі до зневіри й безнадійности, а після щирого плачу, каяття й жалю, потішає, підносить, вливає надію та вказує на певний засіб порятунку: Боже милосердя і заступництво Пречистої Діви Марії: “Якщо і згрішив я, Спасе, то знаю, що Ти чоловіколюбець: караєш жаліючи і гаряче милуєш, і бачиш сльози плачу мого, й спішиш, як люблячий батько, що кличе блудного” (Перша пісня). “Богородице, надіє і заступнице усіх, хто Тебе прославляє, зніми з мене важкий тягар гріхів моїх, і як Владичиця чиста, прийми мене, що каюся” (Перша пісня).

Підготувала Наталія ПАВЛИШИН

Джерело: ДивенСвіт

Поділитись!Share on FacebookTweet about this on TwitterShare on Google+Share on LinkedInEmail this to someone

Comments are closed.