Сьогодні, 6 квітня 2019 року, у Львівській міській раді відбувається конференція “Робіть добро, і зло не досягне вас”. Подію присвятили 150-літтю народження та 100-річчю смерті Преподобної Йосафати Гордашевської. Конференція зібрала в одному залі представників різних монаших Згромаджень та мирян. Загалом пролунає 5 доповідей.
“ Життя Блаженної Йосафати не було довгим, але було сповнене геройських духовних подвигів, Блаженна спішилася жити і за короткий час здобула досконалість. Вона є співзасновницею Згромадження Сестер Служебниць України. Сестри займалися опущеними особами, відкинутими суспільство людьми. І Михайлина Гордашевська від дитинства плекала покликання до чернечого стану, бо Господь дарував їй духа молитви, людяності, любов до самотності”, – підкреслив у своїй промові Митрополит Львіський УГКЦ Ігор (Возьняк).
“У першу чергу хочу подякувати Вам, що ми сьогодні у такому поважному товаристві колег із-за кордону, які знайшли час і зібралися у цій будівлі, яка для багатьох львів’ян і українців є таким своєрідним сигналом, своєрідною душею. І я хотів би пригадати розмову, яка відбулася у складний період мого життя. І людина, яку я дуже поважаю сказала: “Якщо тобі складно, то маєш зробити одну з двох речей: іди до Бога, або іди до людей. Господь тебе втримає, або спільнота, яка є довкола тебе , вона тебе підсилить.
І назва сьогоднішньої конференції свідчить про те, що добро може витісняти зло. І ці дії, які будуть єднати, підсилювати віру, тим більше буде доброти. І у цей період дуже динамічний, який ми живемо у світі такі приклади великих постатей, як Блаженна Йосфата Гордашевська є дуже важливою”, – розповів заступник міського голови з питань розвитку Андрій Москаленко.
Деякі сестри отримали почесні подяки. За прояв милосердя та любов до ближніх, жертовну духовну-просвітницьку працю та формування основ християнських цінностей для молодого покоління відзначили с. Мартину Костак та с. Єлисавету Проць.За ревне служіння і віддану духовно-просвітницьку працю, прояв милосердя й любов до ближніх та з нагоди відзначення пам’яті преподобної Йосафати Гордашевської відзначили дипломом: Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії
«Конференція має статус міжнародної і наукової, та має два первинні завдання: за допомогою цих 5 основних доповідей, які будуть озвучені, заслухані, ми сподіваємося показати роль і значення конкретної історичної особи, громадянки цього міста у якому ми живемо, виходячи з того, що історію пишуть особистості, а не маси. А друга мета — показати цей зв’язок та певні історичні і суспільно-історичні паралелі зламу ХІХ і ХХ століть, і вже того періоду. у якому ми живемо. У певних аспектах, але також пошук паралелей, певних труднощів які проходять українці»Блаженну Йосафату часто називають жінкою з великим серцем, бо вона не мала страху почати щось нове, що раніше ніхто не робив.
«Йосафата була дуже відважною, і ця відвага і довіра до Бога витісняли всілякі страхи, бо звичайно, що вони були, адже коли вона стала першою сестрою Згромадження, то їй було лише трохи за 20-ть. Але вона не боялася вчитися чогось нового і це давало дуже добрі плоди», — поділилася с. Мирослава Яхимець, провінційна Настоятелька Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Україні.
Довідка
Блаженна Йосафата (у світі: Михайлина Гордашевська, 20 листопада 1869, Львів — 7 квітня 1919, Кристинопіль) — блаженна монахиня Української Греко-Католицької церкви, співзасновниця й перша в Україні черниця Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Це монаше товариство вже наприкінці ХІХ століття відповідало на усі тодішні суспільні потреби українського народу. Сестри мали основні напрямки діяльності, у яких реалізовували свою місію. Спершу це була опіка над дітьми та сиротами. Згодом допомога недужим, дбання про красу Божих храмів. І дуже часто для українців того часу, коли Західна Україна перебувала під Австро-Угорською імперією, сакральний простір — був також простором ідентифікації, приналежності до східного обряду.
Плодами служіння і посвяти Блаженної Йосафати Гордашевської стали такі видимі речі, як вплив на формування української громади, культури, ідентичності, традиції виховання. Перші так звані «захоронки» — дошкільні заклади, які сестри провадили при своїх домах на Галичині, де надавали дітям, які були позбавлені такої опіки, забезпечували першу освіту і використовували методики, які на той час були у топі педагогічної практики. Це було перше соціальне служіння для населення Галичини, яке часто було позбавлене елементарних речей, щодо медичного обслуговування. І пізніше сестри у цьому здобували необхідну кваліфікацію.
Повязані записи
