Чи знаєте ви, яка книга є бестселером за всю історію людства? А яку книгу найчастіше крадуть? А яка книга взагалі не має назви? Це все – про Біблію. За оцінками Гіннесса, за останні 3000 років продали близько 5 000 000 000 000 примірників Святого Письма, хоча точне число встановити неможливо. Водночас, через поширеність Біблії в готельних номерах і домашніх бібліотеках її найчастіше крадуть з полиць. А щодо назви, то більшість людей просто говорять «книга» і їхні співрозмовники відразу розуміють, що мова йде про «Книгу книг». Однак, чи достатньо цього для нашого знайомства з Біблією?
Нижче наводимо, власне, поради щодо читання Святого Письма, але перед тим дізнаймося трохи більше про Писання, історію його створення та чому одні книги вважаються канонічними, а інші – ні.
Що таке Біблія?
Із грецької мови слово «Біблія» означає «книги». Тобто йдеться про цілу бібліотеку, збірку різних книг. Написані вони були окремими авторами в різних літературних жанрах. Їхнє творення тривало з XV ст. до Різдва Христового по І ст. після Різдва. А це – 1600 років! Серед авторів Святого Письма були царі (Соломон, Давид), пастух (Амос), лікар (Лука), рибалки (Петро та Йоан), пророки (Мойсей, Ісая, Даниїл), полководець (Ісус Навин) – всього 40 авторів. І в цьому прихована перша цікава деталь: усі рукописи не просто не суперечать, але вражаюче доповнюють одне одного і творять цілісність.
З чого складається Біблія?
Загалом Святе Письмо, або Біблію, поділяють на дві основні частини: Старий Завіт і Новий Завіт. Старий Завіт налічує 46 книг, що поєднуються у П’ятикнижжя, історичні книги, поетичні книги та пророки. Натомість, Новий Завіт – це 27 книг. Там ми зустрічаємо чотири Євангелія, Діяння апостолів, Послання апостола Павла та Соборні послання, а також книгу Одкровення св. Йоана Богослова. Усі 73 книги творять Канон Святого Письма.
Що таке Канон Святого Письма?
Від початків зародження християнства постала потреба передачі Благої Звістки на письмі. Відповідно, розпочали створювати рукописи та книги, які розповідали про Бога, людину та їхні взаємини. Зі збільшенням їхнього розмаїття християни почали ставити собі запитання про те, а які із цих книг вважати Святим Письмом. Так розпочалося витворення канону, тобто затвердженого Церквою переліку книг Біблії. Авторитетом для відбору письмен та витворення канону стала Христова Церква, яку провадить Святий Дух. Як і обіцяв Ісус Христос: «А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам» (Ів. 14, 26), а отже, Господь і людство співпрацюють у творенні Святого Письма.
Першоканонічні, второканонічні…
Досліджуючи Святе Письмо, ми можемо зустріти такі поняття як першоканонічні та второканонічні книги. Це також наслідок витворення Канону Святого Письма. Першоканонічні (або протоканонічні) – це ті книги, які одразу вважали частиною Святих Писань. Второканонічні (або девтероканонічні) – це такі книги, щодо яких велися палкі дискусії. Одні християнські спільноти вважали їх священними, і тому вони мають такий самий авторитет як і першоканонічні, а інші – навпаки.
Для християн второканонічними є ті книги, які відкинув юдейський синод в Ямнії (Сирах, Мудрість, Варух, Юдити, Товит, 1-2 Макавеїв, уривки з Естери та Даниїла). Із новозавітних книг: послання до Євреїв, Якова, Юди, 2 Петра, 2-3 Івана, Одкровення. Насправді, у цьому поділі йдеться швидше про часову різницю входження книг до Канону Святого Письма. Адже сьогодні католики не вважають второканонічні книги меншими чи нижчими за важливістю, але усі книги сприймають як богонатхненні. Не так є у протестантів чи юдеїв.
А як щодо апокрифів?
Книги, достовірність яких викликала запитання і які не надто широко використовували християнські спільноти, що й призвело до їхнього виключення із Канону, стали називати «апокрифами». Початково цей термін «апокриф» із грецької мови означав «укритий, прихований». Він також відносився до святих книг, зміст яких був піднесений і тому призначався для вибраних. Однак згодом він отримав негативну конотацію. Найбільш відомими серед апокрифів є Протоєвангеліє Якова, Євангеліє від Томи, Три книги Еноха, Апокаліпсис Авраама і т.ін.
Мови Святого Письма
Книги Старого Завіту були написані староєврейською мовою. Книги Нового Завіту у більшій мірі були написані на діалекті грецької мови – койне. Саме переклад із цих мов на всі інші вважається найбільш наближеним до реальності, а тому – найбільш достовірним. Очевидно, що кожен народ хотів читати такі тексти на рідній мові. Тому із витворенням Канону Святого Письма розпочалися його переклади на інші мови. Одним із перших та доволі знаних є «Септуагінта», тобто «переклад Сімдесятьох» книг Старого Завіту на давньогрецьку мову з ІІІ-І ст. до Р.Х.
Українська мова Святого Письма
Сьогодні ми також читаємо і пізнаємо Боже Слово у тих чи інших перекладах. На українських теренах вони розпочалися з XVI ст., коли постало «Пересопницьке Євангеліє». Відтак були переклади Пилипа Морачевського, Пантелеймона Куліша – Івана Пулюя, отців Івана Огієнка, Івана Хоменка-Плюти, Рафаїла Турконяка. Кожен із них ставив собі за мету наблизити Слово Боже до простих людей, до їхньої повсякденної мови та способу думання. Отже, переклад Святого Письма – це воплочення Божого Слова в історію і культуру народу. Доволі часто саме переклади Біблії ставали будівничим матеріалом державотворення.
Як читати Біблію?
- Насамперед, варто мати для читання ціле Святе Письмо Старого і Нового Завітів;
- Як тільки знаходиться вільний час, то можемо використати його для читання (пор. Діян. 8, 28; Еф. 5, 16);
- Читання Святого Письма потребує регулярності, тому постановіть собі хоча б 15 хвилин у день перебувати у присутності Божій (пор. Діян. 17, 11);
- Можна обрати будь-яку зручну пору доби, проте вранці ми найбільше потребуємо тиші та наповнені силою (пор. Мк. 1, 35);
- Читання Святого Письма потребує поступовості, тому не перескакуйте з уривку, не замислившись над ним у своєму серці (пор. Пс. 119, 15.27.48.148);
- Моліться, щоб Господь дав вам розуміння Святого Письма, адже це – Його Слово (пор. Мт. 11, 25);
- Не соромтеся шукати пояснення Письма у Святих Отців Церкви, духовній літературі, словниках, звертаючись за порадою до священників та катехитів;
- Обов’язково обговоріть із Богом у молитві прочитане;
- Уривки, які для вас особисто цінні та близькі, навіть вивчіть напам’ять, адже вони будуть підтримкою для вас у складний час (пор. Пс. 119, 11);
- Не уникайте повернень до вже прочитаних уривків, адже в різних обставинах нашого життя Боже Слово може промовити по-новому;
- І головне, не дозволяйте Святому Письму на вашій полиці припадати порохом – старайтеся часто його читати.
о. Іван Вихор, Церковна крамниця УГКЦ
Повязані записи
