У рамках проекту «Духовна велич Львова» управління внутрішньої політики Львівської міської ради провело опитування мешканців міста щодо того, яким вони бачать Львів напередодні Великодня.
Ігор Сенечко, випускник Українського Католицького Університету: «Духовний Львів для мене – це неповторне мистецьке життя, голос церковних дзвонів, які сповнюють серце радістю»
«Духовний Львів для мене — це незабутня краса і дивовижний внутрішній спокій храмів міста різних конфесій, куполи яких замріяно підпирають небо… Це незрівнянна архітектура Львова, котра повсюди пахне історією і котрою захоплюються в усьому світі… Це неповторне мистецьке життя міста, де кожен може стати його частинкою… Голос церковних дзвонів, разом із музичними мелодіями Площі Ринок, сповнюють тебе радістю до життя і любов’ю до ближнього. Як можна не любити такий Львів?».
Володимир Мамчин, семінарист (Львівська духовна семінарія Святого Духа, УГКЦ): «Львів – багатоконфесійне місто, де кожен має право почитати Бога вільно, місто, сповнене духовної енергетики, котра базується на релігійності»
«Існує хороший термін «градософія». Зокрема, популярним в останні роки стало говорити про Київську градософію, київську ідею. Думаю, такого заслуговує і Львів. Так, невід΄ємною частиною львівської градософії є духовність, котра будується на релігійності. Місто має безліч храмів, котрі, Богу дякувати, не є пустими. До того ж, Львів є багатоконфесійним містом, що теж є дуже важливим, адже кожен має право почитати Бога вільно. Саме на такому постійному житті з Богом і ґрунтується духовність Львова».
Софія Кочмар, студентка Українського Католицького Університету: «Духовний Львів – то, насправді, кліше. Ми такі, які ми є. Я люблю свою церкву, де можу стояти босоніж перед Богом і людьми і почувати себе вільною»
«Духовний Львів – то, насправді, кліше. Ми просто є такі, які ми є. Я найбільше люблю у Львові студитів, монахів східного греко-католицького ордену. Вони моляться в церкві Михаїла. Пригадую, минулого року ми з моїм другом ішли на молитву, де мали бити 250 поклонів (угу, ми — молоді люди, які слухаємо рок і фольк, нам 21 і 25 років, і ми, як і наші батьки, ходимо на такі молитви). Щоб зайти в церкву, там є такі високі-високі сходи. Мій друг тоді сказав: «Щоразу, коли йду, то залишаю на цих сходах усе, що здобув у місті!». То, певно, саме те, що я люблю у студитів, що це місце, де можна забути все. Тоді я прийшла на молитву одразу після конференції, де я виступала, тому була на високих підборах. Я змушена була роззутися і так стояти посеред церкви. Це було як старозавітнє: «Скинь своє взуття, бо земля, на якій ти стоїш,— святою є!». Я люблю свою Церкву, де можу бути босою перед Богом і людьми».
Богдан Боровий, журналіст: «Духовний Львів у мене асоціюється з музикою. Це дуже символічно, адже підкреслює єдність культури та релігії в місті»
«Якщо можна придумати метафору для Духовного Львова, то яскравим прикладом буде, мабуть, львівський органний зал музики. Справа в тому, що цей зал є заодно і костелом, адже там є іконостас і можна служити літургію. Як на мене, це дуже символічно, адже підкреслює єдність культури та релігії у Львова, що є духовністю Львова».
Юліана Лавриш, аспірантка Львівського національного університету ім. Івана Франка: «Духовний Львів – це молитва у серцях його жителів, які сповнені теплом та вірою»
«Духовний Львів — це велика кількість храмів і духовних осередків. Це дзвони вранці у неділю. Це молитва у серцях його жителів».
Руслана Ткаченко, журналіст: «Неможливо пізнати українську духовність, не відвідавши Львів – душу нашої країни. Я завжди мріяла жити і працювати у цьому місті, саме воно надихнуло мене на журналістську працю»
«Гадаю, той, хто хоче пізнати справжню українську духовність, повинен відвідати душу України – Львів. Це не гучна фраза… Уявіть собі картинку із життя міста: терпкий аромат кави, що гуляє вулицями давнього міста, прочинені дверцята древнього монастирського храму …. Таким Львів є для мене. Я завжди мріяла жити і працювати в цьому місті. Можливо, не до кінця моя мрія втілилася в життя, проте, я вдячна Богу, що можу щоранку проходити повз стіни однієї із головних святить УГКЦ – Собору Святого Юра, поспішаючи на роботу. Львів надихнув мене на журналістську працю».
Наталія Марисюк, журналіст: «Місто-кохання, місто-романтика, місто-культура, місто-духовність – таким для мене є Львів. Духовність Львова, на мою думку, полягає у глибокій історичній повазі одне до одного»
«Львів має свою енергетику: місто-кохання, місто-романтика,місто-культура, місто-духовність… Кожен, хто приїжджає, відчуває це місто по-різному, як і кожен його житель. Тут сплетена історія багатьох народів, етносів, поколінь. Насамперед, відчувається глибока полікультурність цього міста, і найбільше — в духовному плані. Тут ніхто не тримає тебе за ворога, якщо ти сповідуєш мусульманство, чи є ревним римо-католиком. Більше того — шанується кожне свято, кожен звичай і кожна традиція. Поруч знаходяться різних конфесій храми, відбуваються духовні семінари і влаштовуються з’їзди конфесійних меншин… І, направду, шанується волевиявлення людини піти і долучитися до якогось духовного заходу іншої релігійної общини, побути в іншому середовищі, послухати іншої духовної мови, бути збагаченим, бути обізнаним, бути толерантним. Духовність Львова, на мою думку, полягає в глибокій історичній повазі одне до одного».
Л. Б.
Повязані записи
