Князі Борис і Гліб першими удостоїлися честі бути канонізованим Церквою, за свої добрі діяння і прославляння Господа вони шануються, як цілителі і захисники Вітчизни від нападок ворогів. Народилися брати незадовго до Хрещення Руси і були виховані батьками в строгості.
В юності брати були милосердні, проводили дні в молитвах і допомагали в міру сил всім, кому була потрібна підтримка. Князь Борис був мудрим правителем Ростова, дбав про жителів міста і всіляко підтримував православну віру. Князь Володимир закликав його в Київське князівство, щоб направити у військовий похід на печенігів, але брат Святополк засумнівався в чесності Бориса і наказав убити його.
Не зважаючи на те, що чесного князя ростовського попередили про віроломний зговір, він зустрів смерть, як і личить святим мученикам, підносячи молитви Господу. Після цього Святополк так само вчинив з Глібом, викликавши його з Муромського спадку. Гліб, знаючи про те, наскільки віроломний був Святополк і що зробив він з Борисом, вважав за краще також прийняти смерть, щоб не йти війною на брата.
Страчені брати були мудрі й терплячі, тому Церква визнала їх святими і приурочила дату шанування до смерті першого з братів.
Святі мощі братів Бориса і Гліба були поховані у Вишгороді і в церковних записах залишилося безліч підтверджень святості убієнних святих. Чудеса, що відбувалися на місці поховання, свідчили про справжню святість мучеників, і паломники після вознесіння молитов чудесним чином позбавлялися від важких недуг.
Джерело: Фейсбук-сторінка Свято-Михайлівського Золотоверхого чоловічого монастиря
Повязані записи
