7 фактів про Ченстоховську ікону Божої Матері

У 1931 році Папа Пій ХІ затвердив 26 серпня як День вшанування ікони Ченстоховської Богородиці. Цією дією було підсумовано тривалу та вкрай незвичайну історію образу, впродовж якої ікона перебувала у досить різних ролях та іпостасях: була народною “захисницею”, отримувала й заліковувала власні “рани”, багато “мандрувала” ін. Водночас, понтифік розпочав і нову, іншу сторінку історії ікони, коли вона стала справжнім символом й перетворила монастир у Ясній Ґурі, де образ знаходиться сьогодні, у знаний паломницький, а тому і туристичний центр. У День вшанування ікони Ченстоховської Богородиці, маємо нагоду подумати про те, чому ця реліквія є настільки важливою для християн різних конфесій.

Перше. Коротка загальна довідка

Ченстоховська ікона Божої Матері, або ще Белзька Богородиця – це одна із найбільш знаних та шанованих реліквій у Центральній та Центрально-Східній Європі. При цьому, її шанують християни як західного, так і східного обрядів.  За переказами, ікона була написана євангелістом Лукою у Єрусалимі і безпосередньо на предметах побуту, дотичних до Святого Сімейства. Реліквію зберігали перші християни, від яких вона й потрапила до Єлени, матері візантійського імператора Костянтина. Відтак образ зберігався у Константинополі, в палацовій каплиці. Можливо, що ікона якийсь час перебувала на територіях сучасних Болгарії та Чехії, а в ХІІІ столітті потрапила на терени Королівства Русі. Останнє, очевидно, сталося через персону принцеси Анни-Єфросинії – доньки візантійського імператора Ісаака ІІ Ангела. Вона була дружиною князя Романа Мстиславовича і мамою короля Данила. Лев Данилович перевіз ікону у місто Белз, де та зберігалась у місцевому замку. Врешті, намісник угорського короля Владислав Опольський, транзитом через Львів, перемістив ікону до Ченстохови, у заснований ним монастир для паулінів на Ясній Ґурі.

Друге. Ченстоховська Богородиця

Початково на наших теренах ікону називали Белзькою. Однак, після її переміщення Владиславом Опольським, реліквію починають означувати Ченстоховською. Що мотивувало намісника угорського короля до подібних дій? Про це є наступне легендарне передання. Згідно з останнім, на Русь прийшло татарське військо, яке оточило замок у Белзі. Владислав Опольський, сподіваючись на опіку та допомогу, наказав винести ікону Богородиці з храму й поставити її на фортифікаційних спорудах. Як наслідок, в образ влучила ворожа стріла, після чого татарське військо накрила мла і нападники були змушені відступити. По тому Богородиця з’явилась Владиславу Опольському у сні й сказала перемістити ікону до монастиря Ясна Ґура в Ченстохові, де реліквія зберігається до сьогодні.

Третє. Незвичайні і характерні особливості

Оскільки ікона Ченстоховської Богородиці є давньою, то, цілком властиво, що вона потемніла. Такий відтінок має навіть обличчя Божої Матері. Саме тому цей образ у літературі дуже часто називають “Чорною Мадонною”. Тип цієї ікони – Одигітрія. Маленький Ісус сидить на руках у Діви Марії. Правою рукою він благословляє, а у лівій тримає книжку. Дуже помітними є пошкодження на реліквії. Імовірно, це сліди від шаблі. Характерно, що у 1980-ті рр. польські вчені проводили ґрунтовні дослідження ікони. Тоді прийшли до висновку, що можна говорити про три шари фарб на реліквії: ХІІ – ХІІІ ст., сер. – др. пол. XIV ст. й середини XV століття. Ікона має візантійське походження, хоч сучасне її “обличчя” з чіткими й однозначними віяннями латинської традиції. Ця реліквія є віддавна відомою далеко за межами свого місця знаходження. Відтак навіть впродовж 1517 – 1613 рр. Ясну Ґуру відвідали понад 4 тис. паломників з дуже різних територій.   

Четверте. Ікона і військові операції

У середині XVII століття брязкіт шведської зброї міг стати звуком єрихонської труби для Речі Посполитої. Держава валилася на очах, що супроводжувалося захопленням військами Карла Густава Варшави, Кракова і інших стратегічних пунктів. Коли видавалося, що справи надзвичайно погані, шведи несподівано зупинилися під Ченстоховою. Ясногурський монастир тоді став справжнім символом боротьби та опору. Відтак король Ян Казимир, який перебував у Львові, склав у катедральному храмі обітниці, доручивши свою державу та володіння Богородиці. Ченстоховський образ тоді проголосили “Небесною королевою” Речі Посполитої. Образ Ченстоховської Богородиці носили крилаті гусари, повстанці Тадеуша Костюшка і ін.

П’яте. Традиція пошанування

Після рішення Папи Климента ХІ, у 1717 році ікону Ченстоховської Богородиці коронували. Тоді ж її визнано чудотворною. Випадок незвичайний, адже це вперше було короновано образ поза Римом. У 1910 році ікону коронували повторно, бо в 1909 році викрали попередню корону. До Ченстоховської ікони Богородиці звертаються з молитвами у випадку інфекційних хвороб, при лікуванні різноманітних ран, при пошестях, врешту, навіть митці, які шукають натхнення. Цікаво, що вже в XVII столітті для ікони почали виготовляти спеціальні кольорові ризи. На сьогодні існує 9 комплектів останніх: з діамантами, рубінами, коралами і ін. Одягають їх залежно від урочистості події та особливостей свята. У каплиці, де зберігається ікона, можна побачити на стінах багато вотивних предметів – намиста, вервиці і ін., що є знаками вдячності та обітниць Богородиці.    

Шосте. Ікона і сучасний фантаст

Серед сучасних польських письменників чи не найбільше на слуху є Анджей Сапковський. Характерно, що до теми ікони Ченстоховської Богородиці він також має стосунок, адже згадував про неї у своїй праці “Сага про Рейневана”. Зокрема, те, що з ікони здер золоту оздобу Федір Острозький, після чого образ було пошкоджено зусиллями краківського єпископа Збігнева Олесницького. Ці дії вони планували приписати гуситам, виставивши тих “слугами Антихриста”, що нищать реліквії. Знаково, що пошкодження на іконі виявили вже під час відновлювальних робіт, які проводили у XV столітті на кошти короля Владислава ІІ Ягайла. Вже тоді фіксували, що образ зазнавав зовнішніх деформацій, а також – що “грецького” у ньому мало.

Пошкодження дійсно могли бути справою рук гуситів, які напали на монастир на початку XV століття. Однак, польський хроніст Ян Длугош пише, що це зробили місцеві шляхтичі Якуб Надобний і Ян Куропатва. Ці двоє грабували монастир у надії знайти цінності, які допоможуть їм вилізти з боргів. Важко сказати, яка з гіпотез є вірною. Стверджувати можна лиш те, що на всіх списках ікони, які робили після XV століття, Богородицю зображали зі шрамами на щоці.

Сьоме. Деякі копії

Копією Ченстоховської Богородиці є чудотворна ікона “Цариця Карпат” з Гошівського монастиря. Також Буцнівська чудотворна ікона Божої Матері з церкви Непорочного Зачаття Діви Марії у селі Буцневі Тернопільської області; чудотворна ікона Матері Божої Тиврівської з костелу св. Архангела Михаїла, що у Вінницькій області і ін.

Євген Гулюк

Більше інформації можна отримати з наступних джерел:

  1. О. Николай Вояковський. Гошівська чудотворна ікона Божої Матері // RISU, 2011 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://risu.ua/goshivska-chudotvorna-ikona-bozhoji-materi_n51106
  2. О. Ярослав Масюк. Діва Марія Ченстоховська // Львівська Архідієцезія Римо-Католицької Церкви в Україні, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.rkc.lviv.ua/news_view-Diva_Mariya_CHenstoxovska-ua
  3. Тоцька О. Православна святиня католицької Польщі // Волинська єпархія ПЦУ, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.pravoslaviavolyni.org.ua/stattia/495-pravoslavna-sviatynia-katolytskoi-polshchi/
  4. Ks. Janusz Pasierb. Matka Boska Częstochowska w kulcie i kulturze polskiej // Teologia polityczna, 2019 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://teologiapolityczna.pl/ks-janusz-pasierb-matka-boska-czestochowska-w-kulcie-i-kulturze-polskiej
  5. Matka Boska Częstochowska. Historia słynnego obrazu // Onet religia, 2020 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://wiadomosci.onet.pl/religia/matka-boska-czestochowska-historia-slynnego-obrazu/xpmw8m4

ФОТО з

https://uk.wikipedia.org/

https://wielkahistoria.pl/