1. Храм святого Георгія Побідоносця – єдиний у Львові, зведений у неовізантійському стилі. Цей стиль характерний для Буковини, Румунії та Молдови. Також при зведенні храму було декілька вимог, зокрема церква не могла бути вищою ніж сусідній костел, а також передбачалось, що на храмі не буде встановлено православних хрестів на куполі.
2. Церква була зведена на місці давнього Свято-Троїцького православного храму, однак австрійська влада заборонила називати так храм, щоб не популяризувати православну парафію. Адже тоді на храмовий празник приходило б багато вірян, зокрема і греко-католиків. А коли храм присвятили св. Георгію (Юрію), храмовий празник був і в греко-католицькому кафедральному соборі Св. Юра, й відповідно миряни йшли до свого головного храму.
3. Довгий час богослужіння у храмі здійснювалось церковно-слов’янською мовою. І лише з 1937 р. – двічі на місяць – українською.
4. У храмі зберігається кілька духовних святинь: подарована храму у 1905 р. копія Святої Тихвінської ікони з Іллінського скиту на Афоні (у 1997 р. визнана чудотворною), частки мощей святої великомучениці Варвари (IV ст.) та святого мученика Парфенія (IV ст.).
5. Значний внесок під час зведення та внутрішнього оформлення храму зробили майстри з столиці Австро-Угорської монархії – Відня. Проект храму виконав віденський архітектор Густав Захс, чотириярусний іконостас у 1904 р. виконали віденські майстри Карл Вормунд та Фрідріх фон Шиллер, поліхромію виконав віденський майстер Карл Йобст, вітражі виконала віденська фірма «Tiroler Glas Malerei Anstalt».
6. Храм був єдиною легальною православною церквою у місті в часи австрійської влади.
7. За свою недовгу історію храм декілька разів міняв свою юрисдикцію: у австрійські часи – входив до складу Буковинської митрополії, з 1923 р. храм підпорядковувався Румунській православній церкві, у 1930-1939 рр., а також у часи німецької окупації – Польській православній церкві, у 1939-41 рр. та 1945-90 рр. – Українському екзархату Російської православної церкви. З 1990 р. до 1992 р. храм перебував в юрисдикції Української православної церкви, а з 1992 р., після проголошення Київського патріархату – у складі Української православної церкви під юрисдикцією Московського патріархату та виконує функції кафедрального.
Назарій Лоштин
Повязані записи
