Французький мислитель Франсуа де Ларошфуко сказав: «Багато людей зневажають миттєві блага, але майже ніхто не здатний ними поділитись». Та кінофільм «Бенкет Бабетти», який є улюбленою стрічкою Римського Понтифіка, спростовує це твердження.
«Бенкет Бабетти» (дан. «Babettes gæstebud») – художній фільм, знятий данським режисером Габріелем Акселем за однойменною повістю Карен Бліксен в 1987 році. Головну роль у фільмі виконала французька актриса Стефані Одран.
Кінострічка завоювала Спеціальний приз екуменічного журі Канського кінофестивалю (1987 р.), премію «Оскар» (1988 р.), премію «BAFTA» (1989 р.) та інші нагороди.
Сюжет кінострічки надзвичайно цікавий. Дія фільму, на відміну від повісті, відбувається не в Норвегії, а в Данії другої половини XIX століття. У невеликому рибальському селі на заході Ютландії лютеранський проповідник організував зі своїх прихожан сувору і аскетичну громаду. Його дочки, названі на честь Мартіна Лютера і Філіпа Меланхтона, в усьому допомагали батькові і після його смерті продовжили парафіяльні збори. Одна із доньок відкинула залицяння молодого офіцера, інша відмовилася від кар’єри співачки. Через багато років сестри взяли в будинок в якості прислуги француженку Бабетту, яка втікала з охопленого терором революційного Парижу.
Через деякий час зі столиці Франції прийшла дивна звістка, що лотерейний квиток, який Бабетта придбала уже давно, виявився виграшним, і вона може отримати десять тисяч франків. Сестри привітали її з виграшем, старанно приховуючи свій смуток від майбутньої розлуки. Перед від’їздом Бабетта попросила дозволу пригостити святковим обідом паству, що збиралася відзначити 100-річний ювілей свого проповідника в будинку сестер. Вона домовилася з одним зі своїх знайомих про надсилання найкращих продуктів і вина з Парижу. Хто б міг здогадатись, що в минулому житті вона була найкращим кухарем знаменитого серед гурманів «Кафе Англез». Якщо ви все-таки вирішите переглянути цей фільм, то обов’язково здивуєтесь, наскільки оригінально жінка розпорядилась своїм неочікуваним багатством.
Особисто я вважаю цю кінокартину справжнім шедевром, який увібрав у себе хороші нотки гумору, сентиментальну глибину, прекрасну акторську гру, який також продемонстрував красу щедрості людської душі. Незважаючи на те, що ця кінокартина доволі стримана, вона все-таки заворожує глядачів, полонить уяву і дарує моменти справжнього щастя для істинних кіногурманів.
Раджу переглянути цю чарівну історію всім тим, хто втомився від дещо «черствого» і розчарованого усім суспільства, від нудного буденного життя… а головне тим людям, які шукають духовного наповнення і доброти у світі, який видається жорстоким й непривітним. Історія Бабетти та її друзів ще раз демонструє, що люди можуть творити добрі справи для інших, дарувати посмішки і робити неочікувані сюрпризи навіть не будучи надзвичайно заможними чи впливовими, а просто залишаючись людьми в найбільш важких та тривожних обставинах боротьби за щастя.
Підготувала Лідія Батіг
Повязані записи
