«Бог є любов!» (1 Ін. 4: 16)
21 травня Церква згадує пам’ять святого апостола і євангеліста Іоана Богослова.
Апостол Іоан за цілковиту незлобивість і непорочність життя був улюбленим учнем Господа нашого Ісуса Христа. Після свого покликання він не розлучався зі Спасителем. Він був одним із трьох учнів (ще Яків та Петро), яких Господь більше за інших наблизив до Себе. Апостол Іоан був присутній при воскресінні дочки Яіра і при Преображенні Господа на Фаворі. Під час Таємної вечері він сидів біля Ісуса Христа і за знаком апостола Петра схилився на груди Спасителя і спитав Його про ім’я зрадника. Апостол Іоан слідував за своїм Божественним Учителем, коли Його, зв’язаного, вели з Гефсиманського саду на суд. Апостол також перебував у архієрейському дворі, коли допитували Спасителя, і невідступно слідував за Ним Хресним шляхом. Біля підніжжя Хреста Іоан Богослов плакав разом з Божою Матір’ю і почув слова Розп’ятого Господа: «Жено! Це — син Твій», і до нього: «Це — Мати твоя!» (Ін. 19: 26–27). Відтоді Іоан, як люблячий син, дбав про Пресвяту Богородицю і служив Їй аж до Її Успіння.
Церква називає святого Іоана Богослова «Апостолом Любові», бо він постійно навчав, що без любові людина не може наблизитися до Бога. У трьох посланнях, написаних апостолом, йдеться про значення любові до Бога і ближніх.
Кожен розуміє любов по різному і часто не усвідомлює наскільки це велика сила. Адже світ створений з любові, бо Сам Господь наш є Любов, якою і сповнив все творіння. Без любові нема життя бо саме любов і підтримує все живе. Це неймовірне відчуття подібне до сонця і освітлює та гріє душу людини. Воно сповнює нас миром і спокоєм, і немов звільняє нас з пут цього світу, підносячи нас душею ближче до Творця, до Того хто подарував нам цю любов. Лише вона дозволяє нам за земного життя відчути подібне і дарує ще більше в житті вічному. Ніякий гріх чи спокуса не перевершать це почуття бо воно є тим джерелом, яке подібно потужній хвилі змиває зі свого шляху нечистоту, гріховність та безглуздя. Любов очищає і оновлює нас. Але багато хто не розуміє, що справжня любов – це жертовна любов. Адже, між поняттями «любов» і «жертовність» можна сміливо поставити знак рівності.
Приклад істинної любові показав нам Сам Спаситель на Хресті. Він розіп’явся заради нас з великої жертовної любові, викупивши цим людей від влади пекла. «Любов пізнали ми з того, що Він поклав за нас душу Свою: і ми повинні класти душі свої за братів… У тому любов, що не ми полюбили Бога, а Він полюбив нас і послав Сина Свого на очищення від гріхів наших» (1Ін. 3: 16, 4: 10). Це слова з послання апостола Любові, який відчув справжню любов в собі і віддав їй все своє життя. Він знав, що таке істинна сила любові і безперестанно намагався це показати іншим, як перед цим йому показав його Божественний Учитель – Господь наш Ісус Христос.
На сам кінець хочу процитувати шведського природодослідника, академіка та лікаря Карла Ліннея, який дуже гарно перефразовує євангельські свідчення апостола Іоана Богослова та розповідає про печать Божої любові на людстві: «Вічний, безмежний, всезнаючий і всемогутній Бог пройшов повз мене. Я не бачив його віч-на-віч, але відблиск Божества сповнив мою душу безмовним здивуванням. Я бачив слід Божий у Його творінні, і що за сила скрізь, навіть у найдрібніших, найнепомітніших Його творіннях, що за мудрість! Що за невимовна досконалість!»
Отож, дорогі брати і сестри, любімо Творця і один одного, бо всі ми є образом Божим.
Підготував: протоієрей Діонісій Буренко
Повязані записи
