На Личаківському кладовищі по-осінньому тихо. Довкола збираються родини новітніх українських Героїв. У кутку цвинтаря – самотні матері із портретами синів-Героїв. Остання розрада… «Якби мені, синку, не жаль, ти ж на моїм серці лежав…»
Щомісячно Центр військового капеланства УГКЦ організовує спільну молитву над могилами полеглих військових, щоб розділити біль і смуток, а також підтримати і допомогти розділити біль втрати рідних. Сьогодні, 7 вересня 2016 року, молитва більш, ніж особлива, адже разом із рідними Героїв молився панахидою Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав з 40 єпископами Церкви, не тільки з України, але зі США, Канади, Бразилії, Аргентини, Австралії, Великобританії, Німеччини, Польщі, Італії, Франції, представниками громад з Казахстану, Білорусії, Румунії; військовими капеланами.
«Ми приїхали сюди, на Личаківське кладовище, щоб стати перед могилами наших Героїв, військовослужбовців і волонтерів, які поклали своє життя на вівтар України. Їхня жертва, яку вони склали, є нашим скарбом – і духовним, і національним. Скарбом, який стане наріжним каменем вільної, оновленої і незалежної України. Духовним скарбом, на прикладі якого будуть виховуватися цілі покоління українців. Тут, стоячи перед їхніми могилами, ми хочемо їх вшанувати, схиливши нашу голову, висловити найглибшу шану. Сьогодні в тих драматичних днях наш український народ так спонтанно висловив розуміння геройської смерті. Сьогодні навіть малі діти знають цих кілька слів «Герої не вмирають!». Як християни ми пам’ятаємо, що Героєм може зробити не ненависть людини до ворогів, але Любов до Батьківщини, до своєї родини. Та людина, яка має у серці любов, що здатна на героїзм, насправді не вмирає. Бо Любов, яка виходить від Бога, є сильніша за смерть. Тому сьогодні, коли ми дивимося в очі тих хлопців, які з Вічності на нас споглядають, ми відчуваємо, що вони – вільні, вони з нами, нас чують. Хоча ми говоримо про них, як про наш духовний і національний Скарб, але їхня смерть нам болить», – зазначив у зверненні до родин загиблих Блаженніший Святослав.
Після панахиди Блаженніший Святослав мав можливість благословити кожну родину, яка втратила близьких на сході, поспілкуватись з нею, вділити архипастирське благословення, а також подарувати пам’ятні дарунки.
Кожен із єпископів також мав можливість молитовно підтримати батьків, дружин, дітей, друзів Героїв. Адже родини полеглих військових для кожного з нас є рідними, не чужими. Запаливши лампадки пам’яті, владики попрямували до могил Героїв, де також спілкувалися з родинами.
«Найперше ми зібралися разом, щоб помолитися за наших новітніх Героїв, які водночас є нашими ангелами-хоронителями ХХІ століття і сучасної України. Тому насамперед важлива молитва, бо каже Христос: «Там, де двоє чи троє зібрані у моє ім’я, Я є між ними». Ми сьогодні прийшли з цілим Синодом єпископів нашої Церкви, щоб помолитися і побути спільно із родинами загиблих. Сьогодні Личаківське кладовище – це місце, де здійснюється іспит нашого сумління і водночас місце, яке ніби благословляє на прийняття наступних рішень. Не зважаючи на те, що ми є владиками, ми також є християнами, які здійснюють іспит совісті. Синод – найвищий законодавчий орган, де приймаються найважливіші рішення у Церкві. У контексті прийняття цих рішень ми прийшли сюди, щоб відчути цю атмосферу, Любов наших Героїв до Батьківщини і Церкви», – поділився міркуваннями єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ Преосвященніший Владика Володимир (Груца).
З молитвою за військових та розділеним болем повернуться владики, які служать у Європі, американському континенті, Австралії, духовенство Казахстану до тамтешніх українських громад.
«Пригадую собі, як я вперше прийшов на Личаківське кладовище у 1980 році. Ми молилися на могилах священиків, які тут поховані. Сьогодні це місце ще більш особливе. Я тішуся, що сьогодні перебуваю з вами, молюся за тих, які полягли за волю України. Я є єпископом вже 45 років і чесно зізнаюсь, що саме сьогодні пережив найдраматичніші моменти у своєму житті», – поділився емоціями 86-річний єпископ-емерит із США Василь (Лостен). Владика зазначив, що як тільки приїде до Нью-Йорка, то обов’язково поділиться емоціями із українцями, які там проживають у діаспорі, написавши свої враження у місцевій газеті.
Також владики із зарубіжжя мали можливість подарувати родинам загиблих сувенірні подарунки українців по той бік океану. Владика Браєн (Байда), єпископ Саскатунський УГКЦ, привіз з Канади спеціальні малюнки-розмальовки ікони Мати Божа Неустанної Помочі дітей українських діаспорян з побажаннями для України.
«Ми мали на парафії таку ініціативу – розмалювати ікону. Наші діти не знають достеменно про АТО, але вони зі своїми родинами розділяють цей біль. Як ви бачите – на кожній розмальовці, окрім побажання, написані рядки молитви. Таким чином українці у Канаді єднаються із своїми братами і сестрами тут. Слава нашим Героям, які ризикують власним життям, захищаючи гідність. Тому хочу сказати рідним загиблих, а також всім українцям: ви – не є самі, ми знаємо про це там, за океаном і підтримуємо вас молитвою!» – зазначив владика Браєн.
Поле поховань наших новітніх Героїв наЛичаківському кладовищі – платформа пам’яті, особливих переживань і підтримки. Це простір совісті, адже дивлячись на ці портрети, не маємо права обирати брехню замість правди, кривду замість справедливості. Потребуємо молитви, міцного плеча і привітної усмішки. Бо справжня Любов перемагає смерть!
Юліана Лавриш
Фото – Мар’ян Павлик
Повязані записи
