Колядки та щедрівки побутували ще до хрещення Русі. Різдвяні пісні, які прославляють народження Спасителя, датують з XVI століття. Однак і в сучасних колядках трапляються язичницькі мотиви. У розмові з “Духовною величчю Львова” богослов, викладач УКУ Максим Тимо поділився, як до нас дійшли колядки та щедрівки, різницю між різдвяними піснями та які помилки досі вживаємо при колядуванні.
-Як у нашій традиції з’явилися колядки?
-Різдвяні побутово-обрядові традиції пов’язані з фольклорними формами і мають дохристиянське походження. Дослідники стверджують, що коляда походить з праслов’янських часів, ще до хрещення Русі. У цих творах співалося про добробут та врожайність. Згодом цей культурний феномен християнізувався, і традиційні церковні колядки виникли вже XVI-XVII століття, де описують та прославлять подію Христового народження. Попри те, у нашій традиції досі побутують колядки дохристиянського походження. Сьогодні ми маємо колядки побутово-обрядового, церковного та змішаного типів. У сучасних колядках язичницькі сюжети ще стоять поруч із християнськими.
-Яке значення терміну “колядка”?
-Походження назви “коляда” приписують язичницькій богині неба Коляді, ім’я якої означає “коло”, тобто сонце, циклічність життя. Ця пояснення співзвучне й з іншою версією, однак тут вже мовиться про римську традицію. Різдво як свято виникло у Римській імперії, де існував культ бога Сонця, чиє свято було одним з найбільших подій. Крім того, коляда означає перші дні місяця. Коли почало розвиватися християнство, віряни замінили культ на поклоніння Христові, якого називають “Сонцем Правди”. Відтак відбувалася християнізація язичницьких звичаїв.
-У різдвяному циклі пісень побутують і щедрівки. Чим такі тексти відрізняються від колядки?
-Про щедрівку мовиться як обрядову пісню, яку співали в переддень Нового року, сьогодні це припадає на Старий Новий рік. Значення щедрівки асоціюється зі щедрою кутею, коли натомість різдвяна називалась бідною кутею. Щедрим вечором називають у Галичині навечір’я Богоявлення. Традиційно щедрували напередодні Нового року, що сьогодні припадає на празник Василія. Сьогодні на Галичині ж щедрівку асоціюють з піснями, що виконують в переддень Йордану і прив’язують до другого Святого вечора, але це помилково. Натомість в церковній традиції ми маємо йорданські пісні, які оспівують подію хрещення Ісуса. Наприклад, “Нині, Йордане, возвеселися”, “Грай пісню, Йордане”, хоча вони менш відомі. Сакральність існує лише у різдвяних та йорданських колядках, які співають у храмах.
-У щедрівках не оспівують народження Христа. Однак така пісня має символіку природного характеру. У чому сакральність щедрівок та чи існує вона взагалі?
-Такі щедрівки не мають християнського змісту, вони оспівують лише добробут в новому році. Відома щедрівка Леонтовича відображає побутово-обрядові мотиви, і тут зовсім немає літургійного сакрального сенсу.
Прилетіла ластівочка, стала собі щебетати…
-В Україні до XV століття Новий рік святкували не взимку, а навесні. Тому в щедрівці Леонтовича оспівують врожайність, весняну пору, про що свідчать мотиви з ластівкою.
-Яких помилок припускають у текстах колядок?
Мова традиційних церковних коляд є архаїчною, адже їх писали в XVII-XVIII століття. Пізніше тексти колядок адаптували до сучасної мови. Колядка як віршований твір має певну ритміку, яка відповідає оригінальній версії і не зберігається при заміні слів. Тому у певних текстах різдвяних пісень маємо вислови, які нам незрозумілі. Наприклад, у колядці “Бог ся рождає” є такі слова як “ангели чудяться”. Це означає, що вони бачать чудо, адже є свідками Ісусового народження. А “Рожденного бояться” означає – трепетно споглядати на Нього. “Отрочатко” ж – церковнослов’янське слово – дитя, яке походить від слова отрок – юнак. Однак в текстах колядок є і спотворення слів, які змінюють контекст пісні. У відомій колядці “Во Вифлеємі нині новина” активно використовуємо вислів “Бог необнятий”, але це неправильно. В оригіналі звучить як “Бог необ’ятий”, тобто неохопний, безмежний. У колядці “Бог предвічний” недоречно звучить слово “утішився”, адже незрозуміло, хто утішається. Правильно ж має бути “утішив вся”, тобто Бог всіх утішив. Відбулось злиття слів, однак синтаксично звучить неправильно. Відтак через помилкове трактування тексту спрощують слова до зрозумілої форми, але тим самим змінюють зміст.
-Як має звучати традиційна колядка?
Насамперед треба розмежувати традиційні, церковні колядки від народних. Заперечити такого культурологічного феномену неможливо і не треба. Але такі твори доречні поза храмом. Адже у святині має звучати літургійна пісня, яка розкриває зміст Христового народження. Виразною рисою коляди є текстуальний зміст як літургійного твору, однак відрізняється лише наспівом. Мелодика колядок має яскраво виражений радісний характер. Сьогодні ж сучасні колядки, на жаль, віддаляють від літургійної традиції.
-На коляди створюють чимало аранжувань на сучасний лад. Як це впливає на зміст різдвяної пісні?
-Інструментальні обробки на церковні твори, зокрема колядки, цілком можуть існувати. Та щоб коляда зберегла свою автентику, а не стала просто жанром, треба дотримуватися строгої ритміки, яка закладена в церковних нотоспівах. Втрачаючи традиційну ритміку через низькоякісну обробку, ми нищимо феномен колядки, її містерію. Відтак попсові версії нищать духовний зміст різдвяної пісні та її мелодику, і така колядка точно не стане популярною і не збагатить українську культуру.
Сьогодні часто виконують колядку у невідповідний спосіб – як звичний естрадний твір, а імідж виконавця контрастує зі змістом різдвяної пісні. Колядку, як церковний твір, треба виконувати шанобливо. Насправді мене разить профанація колядки в сучасному світі. Люди співають колядку, але не розуміють сенсу, про яку подію мовиться у тексті. Я вважаю це великою проблемою у сучасній культурі та в християнстві.
Підготувала: Наталя Стареправо
Повязані записи
