Брат Бенуа із спільноти Тезе знаний у нас – після широкомасштабного вторгнення росіян він продовжив активно відвідувати Україну. Разом з іншими представниками своєї спільноти він надає духовну й благодійну допомогу потребуючим. Однак інколи за поточними справами, навіть дуже корисними та необхідними, ми забуваємо про людину та її внутрішній світ, хоча саме там є коріння добра. Тож цього разу сайт «Духовна велич Львова» поцікавився у брата Бенуа про його особисту духовну історію та досвід.
Брате Бенуа, сьогодні ми хочемо говорити з вами про вас. Розкажіть спочатку, чи ви отримали віру у спадок, чи прийшли до Бога самостійно в зрілому віці?
Я виростав в сім’ї, яка була частково християнська, тому що моя мама і мої дідусі з бабусями ходили до церкви. Але мій батько вважав себе невіруючою людиною. Однак, коли я прийняв рішення стати братом в Тезе він підтримав мене і попросив, щоб я завжди пам’ятав мою сім’ю в моїх молитвах. Тому я вважаю цілком прийнятним наступне – якщо ти не можеш молитися сам, я буду молитися за тебе.
Чи була у вашому житті мить навернення, чи це була тривала в часі лінія подорожі до Бога?
Я завжди ходив до церкви. Але коли я був у підлітковому віці, це був період запитань. І я добре пам’ятаю з того часу, що мій місцевий священник уважно слухав мої запитання. І сьогодні я мав сказати з впевненістю, що іноді запитання, які ставлять підлітки, є виявом їхньої віри.
Якої конфесії була церква в яку ви ходили?
Це завжди була Католицька церква.
Коли ви перший раз почули про Тезе?
Я дуже добре пам’ятаю це. Тезе наприкінці року проводить міжнародні зустрічі молоді. Ми їх називаємо Паломництво довіри. І в 2002 році, 20 років тому, таке паломництво відбувалось у моєму місті, в Парижі. Там я вперше спілкувався з братами з Тезе. Під час цієї зустрічі я відчув покликання, але ще не міг уявити своє життя як брата в спільноті. Двома роками пізніше я завершив своє навчання і приїхав у Тезе як волонтер і залишився там.
Що найбільше вплинуло на вас в прийнятті рішення пов’язати все своє життя з Тезе?
Тоді в Парижі я вперше був на зустрічі християн з різних конфесій. А коли я вперше приїхав в Тезе в лютому 2003 року був час війни в Іраку, на Близькому Сході. І брат Роже, який заснував спільноту Тезе, заохочував молитися за мир, кажучи, що війна ніколи не вирішує проблему. Цей заклик до миру та єдності досі в моєму серці.
Що ви думаєте про теперішню війну в Україні?
Зараз очевидніше, ніж будь-коли раніше, що мир та справедливість повинні йти «тримаючись за руки». Мир без справедливості не є миром. І не може бути справедливості без миру. Мої молитви за неймовірну відвагу України та віру багатьох українців. Приклад українців буде взірцем для світових лідерів та багатьох людей у світі, зокрема і у Франції. В Україні я відчуваю, що віра та солідарність йдуть разом. Віра має велику традицію в Україні. І відчуття солідарності, згуртованість українців, особисто для мене є дуже вражаючим.
Хто був для вас в особливий спосіб значущими людьми?
Перед моїм вступом в Тезе такою людиною був мій дідусь. Він був чоловіком віри. Також він мав відчуття відповідальності за інших. Наприклад, коли мені було 12 років він взяв мене та моїх братів до табору біженців. Він завжди боровся проти несправедливості та утисків. Тож для мене він був першою людиною віри та відповідальності.
Також я хочу згадати ще одного брата в спільноті, який підбадьорив мене під час першої моєї зустрічі Тезе в Парижі. Мені було тоді 19 і мені було сумно, що все закінчилось і тепер брати поїдуть до себе. Але він мені сказав тоді: «Це не кінець, це лише початок». Цей брат пояснив, що отриманий мною досвід спільної молитви я можу практикувати і надалі в своєму оточені.
Останнім часом я перебуваю під великим враженням від моїх українських друзів. Наведу лише один приклад неймовірної жінки, яка має велику віру. В радянські часи вона була ув’язнена за віру в Бога. А в березні-квітні минулого року, після повномасштабного вторгнення в Україну, вона обдзвонювала та відвідувала самотніх літніх людей у своїй місцевості. Впродовж двох тижнів вона вже опікувалася 30-ма особами. Для мене це великий приклад віри та жертовності, які йдуть разом.
Яким вам запам’ятався брат Роже?
Я його зустрів ще в 2005 році, коли був молодим волонтером. Він запросив нас на обід. Тоді йому було 90 років. Він ніколи не говорив гучно, він був людиною миру. Після обіду я в піднесеному настрої підійшов до нього та почав емоційно тиснути його руку повторюючи: «Дякую, дякую… брате Роже, що ви нас запросили». Він подивився на мене своїми великими очима і дуже м’яким голосом, але дуже впевнено сказав: «Не я запросив вас, це Бог є тим, хто запросив вас». Я дивився на наше спілкування лише в соціальному земному вимірі, а він вказав мені на те, що нас усіх там зібрав Господь.
Брате Бенуа, як ви молитеся? Яке ваше молитовне правило?
Для мене є великою радістю тричі на день мати спільну молитву з моїми братами. Я не є дуже містичною людиною. І я не аж такий духовний. Тому якби мої брати не залучали мене до спільної молитви, то я б напевне був поглинутий поточними справами – писав імейли, читав щось, мав зустрічі. Але в Тезе, коли ми чуємо дзвінок, вся діяльність зупиняється і це не обговорюється – я маю йти молитися.
Ви згадували на початку нашої розмови про те, що у вас виникали питання з якими ви йшли до священника.
Багато запитань було пов’язано з життям Ісуса, здебільшого про чудеса, які описано в Євангелії. І я досі маю ці запитання.
Чи бачили ви чудеса у своєму житті, або в житті інших людей?
Я почав помічати багато чудес, коли зрозумів, що це залежить від того як я дивлюсь на світ та людей. Багато чудес Господніх – не очевидні, тому потрібно бути уважним, аби помічати їх. Є дуже гарна історія про пророка Іллю, коли він чекав на прихід Бога у вогні, штормі, громі та блискавках. Але Бог не явив себе в цих явищах. Він був присутній у тихому подуві вітру. Тому, щоб помітити дію Бога в своєму житті потрібно бути уважним.
Спілкувався Андрій ТОЛСТОЙ
Дякуємо за допомогу в перекладі розмови п.Назарію Петріву
Головне фото: facebook.com/fr.benoit
Також читайте: О. Ігор Гнюс O.P.: «Всі наші святі, Тома Аквінський та мученики служили цю Месу, і це їх формувало»
Митрополит Нестор: «Звідки взялась Почаївська Лавра та хто її розбудовував»
О. Климентій (Стасів) ЧСВВ: «У своїх книгах Папа Бенедикт XVI говорить Божою мовою»
Повязані записи
