Пояснення EWTN News.
Практика використання жінок із метою виношування немовлят для інших батьків суперечить гідності як шлюбу, так і людської особи, стверджує Католицька Церква.
Практика сурогатного материнства потрапила в національні новини в серпні, коли сурогатна матір Маккенна Вест втекла до Техасу, щоб народити дитину після того, як біологічні батьки дитини висунули вимогу зробити аборт через захворювання серця, що піддається лікуванню.
Пара подала на Вест до суду за недотримання умов договору про сурогатне материнство, який включав пункт, що дозволяв їм вимагати аборту дитини в разі виявлення аномалій розвитку плода.
Матір шукала притулку в Техасі, де й народила малюка, якому дала ім’я Габріель; при цьому влада штату наказала медичній мережі забезпечити дитині догляд для збереження життя.
Цей резонансний випадок спровокував активні дискусії щодо гестаційного сурогатного материнства — практики, коли жінка отримує гроші за те, що виношує і народжує немовля для інших батьків.
Католицька Церква прямо виступає проти сурогатного материнства, називаючи його цілком аморальною практикою, яка ображає гідність усіх залучених до неї осіб. Але з яких конкретно причин Церква настільки категорично забороняє цю практику?
Практика, що «суперечить єдності шлюбу» та людській гідності
Джозеф Міні*, старший спеціаліст з етики Національного католицького центру біоетики, описав сурогатне материнство як домовленість, за якою «жінка погоджується виносити дитину для когось іншого — пари або окремої особи — з чітким наміром віддати їм цю дитину».
«Традиційне» сурогатне материнство включає використання жінки, що народжує, в якості біологічної матері, зазначив Міні. За його словами, один із прикладів цього можна знайти в Біблії, у розповіді з Книги Буття про те, як Сара(ї) дозволила своїй служниці Агар стати сурогатною матір’ю для дитини від свого чоловіка Аврама.
Тим часом «сучасний варіант» сурогатного материнства полягає у заплідненні сурогатної матері методом in vitro (IVF), використовуючи донорський матеріал або статеві клітини (гамети) «батьків-замовників».
Католицька Церква засуджує та забороняє цю практику протягом десятиліть.
Міні послався на інструкцію 1987 року від тодішньої Конгрегації віровчення, відому як Donum Vitae, яка описує сурогатне материнство як таке, що «суперечить єдності шлюбу та гідності зачаття людської особи».
Практика сурогатного материнства, відповідно до інструкції, «являє собою об’єктивну нездатність відповідати зобов’язанням материнської любові, подружньої вірності та відповідального материнства; вона ображає гідність і право дитини на те, щоб бути зачатою, виношеною в лоні, приведеною у світ та вихованою її власними батьками; [і] воно вносить, завдаючи шкоди сім’ям, розкол між фізичними, психологічними та моральними складовими цих сімей».
Міні підсумував твердження інструкції про сурогатне материнство такими словами: «Це погано, погано, дійсно погано, гірше нікуди».
Джо Залот, директор з питань освіти Католицького центру біоетики, повідомив EWTN News, що суперечка в Техасі навколо малюка Габріеля є «хрестоматійним прикладом» того, що не так зі сурогатним материнством.
Цей випадок, зазначив він, демонструє, «як комерційне сурогатне материнство принижує сурогатну матір, маючи на меті звести її до підпорядкованої ролі щодо генетичних “батьків”, так само як контракти про сурогатне материнство принижують гідність ще ненародженої дитини через вимогу позбавити її життя у випадку діагностування пренатальної аномалії».
Католицька опозиція до сурогатного материнства стала більш рішучою в останні роки.
І Залот, і Міні послалися на звернення Папи Франциска до дипломатичного корпусу Святого Престолу в січні 2024 року; у своїй промові Франциск засудив сурогатне материнство, назвавши його «ганебним».
Ця практика «являє собою грубе порушення гідності жінки та дитини», сказав Папа. Він висловив сподівання на міжнародну заборону цієї процедури.
У Сполучених Штатах тим часом Конференція католицьких єпископів США (USCCB) каже у своєму етичному керівництві для католицької охорони здоров’я, що католицькі медичні працівники та установи не можуть брати участь в угодах про сурогатне материнство.
У цій директиві єпископи посилаються на «гідність дитини та шлюбу», а також на «унікальність зв’язку між матір’ю та дитиною».
У серпневому есе 2025 року Міні додатково висловився проти «альтруїстичного сурогатного материнства», в якому жінка погоджується виносити дитину для когось іншого без грошової винагороди.
Наміри цих жінок, як він визнав, «здаються … часто великодушними» та сповненими співчуття. Проте такі домовленості зберігають «більшість неетичних рис» комерційного сурогатного материнства, зазначив він.
Далі він зазначив, що біблійний опис домовленості Сара(ї) з Агар діє як «історія-пересторога того, наскільки погано можуть обернутися такі угоди», з огляду на те, що Агар та її дитину Ізмаїла «зрештою вигнали, і вони майже загинули в пустелі».
Ця практика широко легальна в США. Тільки один штат, Луїзіана, цілком ставить комерційне сурогатне материнство поза законом; більше десятка штатів мають широкі дозволи на нього, а більшість штатів, як мінімум, загалом є лояльними до нього.
За словами Міні, ця справа «дійсно впирається в етику. Існує те, що можливо зробити, і те, що потрібно робити; є технічно здійсненне, а є морально правильне. І це не одне й те саме».
«Репродуктивна здатність людини має бути призначена для священної мети приведення нового життя у світ, а не для комерційного контракту з незнайомцями», — зазначив він.
Автор: Деніел Пейн — старший редактор EWTN News. Раніше він працював у виданнях The College Fix та Just the News. Він живе у Вірджинії разом зі своєю родиною.
*Джозеф Міні здобув ступінь доктора філософії з біоетики в Католицькому університеті Святого Серця в Римі. Його докторська програма була заснована покійним кардиналом Еліо Сгреччею та пов’язана з медичним факультетом і навчальною лікарнею Джемеллі. Тема його дисертації — «Совість та охорона здоров’я: біоетичний аналіз». Доктор Міні здобув ступінь магістра з латиноамериканських студій, зосередивши увагу на системі охорони здоров’я у Гватемалі, в Техаському університеті в Остіні. Він є випускником Університету Далласа, де отримав ступінь бакалавра мистецтв (BA) з історії зі спеціалізацією на міжнародних відносинах. Католицький університет імені Бенедикта XVI у Трухільйо (Перу) присвоїв доктору Міні звання почесного запрошеного професора. Університет Далласа у 2022 році удостоїв його почесного звання доктора гуманітарних наук.
Також читайте: Життя, яке не варте життя. Бельгійці та німецькі нацисти
Сестра Юстина Голубець: Базою для служіння життю в Україні фактично став Львів
О. Яцек Салій OP: Зачаті діти — наші ближні
Повязані записи
