Одного разу уві сні, літаючи поміж хмар, я насолоджувалася тими краєвидами, які були на землі, немов перебувала на борту літака. Однак мене з усієї сили раптово почало відносити в небо. Відчуття були настільки реальними, аж здалося, що моя душа на якусь мить покинула тіло… Одразу прокинувшись посеред ночі, я ще довго не могла прийти до себе (адже думки не давали більше спокою).
І тут я замислилася над тим, що деколи Господь у нашому житті посилає нам підказки, сигнали, певні меседжі, щоб нам про щось повідомити, або щось підказати, чи розвіяти якісь сумніви, аби набратися впевненості. Свій сон я розшифрувала як прохання Бога поговорити з Ним, оскільки останнім часом я віддалилася від Нього…
Раптом я собі на мить уявила, якби одного разу мені пощастило зустрітися з Ним, наприклад, на вулиці, що я б у Нього запитала, що би Йому сказала, або ж, можливо, щось попросила? І найголовніше, що зробив би Він?…
Кажуть, що Бог є у кожного з нас, але хіба легко побачити Його в кожній людині, коли ти, умовно кажучи, сам шукаєш/пізнаєш Його все життя?
Мабуть, кожному з нас доводилося, або ще доведеться зустріти, побачити, або відчути Його (і не варто зразу згадувати про смерть). Оскільки як можна пояснити те, що потрібні люди з’являються завжди у потрібний час; коли треба було прийняти важливе рішення, нам підказував внутрішній голос, як зробити правильно; коли ми помилялися і коли з нами траплялися нещастя, ми тепер розуміємо, що пройдені випробування зробили нас сильнішими та багато чого навчили і так далі…
Існує повір’я, що диявол ховається в деталях, але, на мою думку, це не зовсім так. Адже саме Господь перебуває з нами скрізь і завжди. Як би ми не старалися, але ми постійно чогось хочемо і бажаємо отримати це одразу. Однак саме терпіння, смирення та покора є тими ключиками, що відкривають замки сердець, які гартуються тільки часом.
У мережі нерідко можна прочитати про різноманітні вправи на уяву, на кшталт, уявити собі як повести день, якщо дізнаєшся, що він останній, або уявити день свого похорону. Мовляв, цінності та пріоритети змінюються раз і назавжди… Але чи справді це так дієво? І якщо так, чи є у такій методиці «термін придатності», тобто який період часу ти справді зможеш жити одразу ж по-іншому?…
Читаючи сторінки Святого Письма, можна поспостерігати, що Господь різними способами обирає тих чи інших людей для певної місії. Проте завжди залишав вибір за ними, а в моменти розпачу – творив неймовірні дива, тим самим, нагадуючи про свою грізну силу, але лагідну любов. Скоріше за все, ті люди, про яких ми дізнаємося зі сторінок Біблії, не проходили «кастинг», або «співбесіду». Вони йшли за покликом серця, за Божою волею, або тому, що одного дня зустріли і впустили Його в своє життя. І хочуть пізнавати, любити Його просто за те, що Він є.
Недарма Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет писав, що Бог піклується про весь світ і про кожну людину окремо. Без волі Божої в житті людини нічого не відбувається. Тому Господь Ісус Христос сказав, що без волі Отця Небесного не впаде з голови жодна волосина (Мт. 10:24-33).
Кажуть, що все вартісне в житті приходить до нас тоді, коли ми зовсім на це не очікуємо. Як я вже колись раніше зазначала, просто потрібно дати часу час, а в житті залишати місце для життя. Однак часто потрібно ще й правильно розтлумачити знаки і підказки, які попереджають нас про щось. Адже коли він буде йти до нас (заради нас і для нас), чи будемо ми йти назустріч одне одному?…
Підготувала Оксана Войтко
Повязані записи
