Не кожен віруючий є релігійною людиною і не кожна релігійна людина є віруючою. Як це не парадоксально звучить, але ми не завжди зустрічаємо людей, які є віруючими та релігійними одночасно.
Говорячи про свою релігійність, багато людей свідчать, що вона веде їх до поглиблення віри, а вказуючи на свою віру, вони показують, що вона веде їх до більш релігійного життя. Однак є й такі люди, які у своєму житті та духовному розвитку орієнтуються лише на релігійність, а є й такі, що зупиняються лише на відчутті й вербалізації віри, яка не веде до релігійного життя.
Богослови та філософи, в тому числі фахівці з духовного та релігійного життя, постійно повертаються до питання, що було першим в історії людства: віра чи релігійність. Вони також запитують, як ці установки проявляються в особистому житті кожного з нас. Чи веде релігійність до віри? Людина спочатку релігійна, чи навпаки – віра веде її до релігійності?
Тому необхідно поглянути на дві згадані тут реальності. Хочу підкреслити, що це буде лише нарис, дотик до теми, розлогі дослідження якої можна знайти та прочитати. Релігійність проявляється в горизонтальному вимірі, а «віруючість» має вертикальний характер. Однак не можна сказати, що обидва виміри не перетинаються і не мають нічого спільного.
Сам термін «релігія» охоплює багато явищ. Тут можемо говорити про когнітивний або емоційний вимір будь-якого божества. Можна також вказати на ставлення людини до Абсолюту, її схильність до поклоніння божеству. З точки зору християнства, основними компонентами релігії є: ставлення людини до Бога, ритуали, почуття, моральні заповіді, світогляд і відповіді на екзистенційні* питання. Важливою рисою релігії є також звернення людини до трансцендентного**.
Тоді як релігія стосується того, що є зовнішнім у стосунках людини з божеством, віра стосується особистого та духовного досвіду. Віра тісно пов’язана із зустріччю, зв’язком людського духу з божественним духом. Коли ми говоримо про віруючого, то наголошуємо на благодаті віри, яку дарує людині сам Бог. Він перший будує стосунки з людиною і першим відкриває Себе людині, яка відповідає життям на цю благодать і приймає Бога у своє життя.
Варто поміркувати над початками вашої зрілої віри. Чого вчили нас батьки, коли ми були дітьми? Ми спочатку проявляли свою віру, чи ми наслідували релігійні практики наших батьків? Чи стаю я сьогодні віруючим чи залишаюся лише релігійною людиною? Релігійність може виявитися у підрахунку своїх благочестивих практик, які, як в обмінному пункті, обміняли б на належну мені винагороду за релігійність. Віра ж веде до здорової та зрілої релігійності, в якій людина відповідає на Божу любов до неї.
Автор: о. Оскар Міхал Мацячик, францисканець
*Слово «екзистенція» — походженням з латини і означає: – існування, життя, буття. Отже, прикметник «екзистенційний» можна простежити від латинського слова existentialis, що означає «той, що належить до існування». Слово «екзистенційний» надихає нас запитувати себе: хто ми є і яка наша мета перед різноманітними викликами?
**Трансцендентний — (від лат. transcendens — те, що виходить за межі), те що перебуває поза досвідом, неприступне для людського пізнання.
Повязані записи
