Ми звикли до зображень воскреслого Христа, які доволі відрізняються від історичних подій, описаних на сторінках Євангелія. З іконами проблем нема: ікона передає глибинну суть події, вона повна символізму. А ось від живопису чи скульптури, як правило, трохи інші очікування — більш натуралістичні.
То як усе було?
З Євангелій ми знаємо, що в день Свого Воскресіння Христос являвся щонайменше тричі: Марії Магдалині в саду неподалік гробу, двом Своїм учням, які йшли дорогою в сусідній з Єрусалимом Еммаус (трохи більше 11 км), та Своїм апостолам, які ховались від римсько-юдейської влади. В Євангелії від Івана є ще два описи явлення Воскреслого Христа: апостолу Томі, що сумнівався у воскресінні Господа, та учням на березі Тиверіадського озера.
Ці явлення Христа мають дещо спільне: кілька разів Христа не впізнавали одразу, не було сліпучих видовищних ефектів і в інших випадках. Чи Марія Магдалина сприйняла Його за ангела? Але ж ні… за простого садівника. Учні, що йшли в Еммаус, подумали, що це якийсь захожий в Єрусалим чоловік, а з апостолів, що ловили рибу на озері, Христа першим впізнав Іван. І коли учні дісталися берега, то кого вони там побачили? Може, херувимів чи серафимів? Та ж ні, Христос приготував їм сніданок. Не було хорів ангелів, хмари слави Божої, одяг Христа їх не сліпив, Син Божий – не на Престолі, і від Нього пахне не райськими ружами, а хлібом та печеною рибою.
Так, це Він — Воскреслий Христос, Син Божий і Господь слави, Світло від Світла, Бог істинний від Бога істинного, рожденний, несотворенний, єдиносущний з Отцем, що через Нього все сталося. Той, хто переміг смерть і ад, і прийде вдруге зі славою судити живих і мертвих, а Царству Його не буде кінця. Він постає в образах садівника, подорожнього із запиленими ногами, моторного слуги, що готує вчасно сніданок, терплячого друга, що доводить тому, хто сумнівається, очевидне, коли вказує на рани на руках і ногах Своїх.
Такого Христа неможливо закувати в ритуали, зв’язати золотими шатами, загіпнозувати дорогим одягом чи автомобілями, розбестити прислугою або ж розчарувати нашими невдачами. Цю могилу Він переміг ще до свого розп’яття, вийшовши з гробниці в одязі садівника. Це Бог християн! Він над усіма нами, і Він один із нас! Він не вдавав із Себе людину, Він був людиною – у всьому, окрім гріха. За дві тисячі років нічого не змінилось. Апостол Павло написав: «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (Євр. 13:8).
«Крім Тебе іншого не знаємо, Ім’я Твоє призиваємо. Прийдіть усі вірні, поклонімось святому Христовому воскресінню, бо через Хрест прийшла радість всьому світові!» Радість пізнати справжнього Ісуса Христа.
Підготував: Андрій Толстой
Також читайте: Великдень Звіра
Франц Верфель: «Провидіння привело мене до Люрду»
Що спільного між Образом Божого Милосердя і Торжеством Православ’я?
Повязані записи
