Чи впізнав би ти воскреслого Христа?

Ми звикли до зображень воскреслого Христа, які доволі відрізняються від історичних подій описаних на сторінках Євангелія. З іконами проблем нема, ікона передає глибинну суть події, вона повна символізму. А ось від живопису чи скульптури як правило трохи інші очікування, більш натуралістичні.  

То як все було? З Євангелій ми знаємо, що в день Свого воскресіння Христос являвся щонайменше тричі: Марії Магдалині в саду неподалік гробу, двом Своїм учням, які йшли дорогою в сусідній з Єрусалимом Еммаус (трохи більше 11 км.) та  Своїм апостолам, які ховались від римсько-юдейської влади. В Євангелії від Івана є ще два описи явлення воскреслого Христа: апостолу Фомі, що сумнівався у воскресінні Господа та ученикам на березі Тиверіадського озера. 

Ці явлення Христа мають дещо спільне: кілька разів Христа не впізнавали одразу, не було сліпучих видовищних ефектів й в інших випадках. Чи Марія Магдалина сприйняла Його за ангела?  Але ж ні… за простого садівника. Учні, що йшли в Еммаус, подумали, що це якийсь захожий в Єрусалим чоловік, а з апостолів, що ловили рибу на озері, Христа впізнав найшвидше Петро. І коли учні дістались берега, то що вони там побачили? Може херувимів чи серафимів. Та ж ні, Христос приготував їм сніданок.  Не було хорів ангелів, хмари слави Божої, одяг Христа їх не сліпив, Син Божий не на Престолі і від нього пахне не райськими ружами, а хлібом та печенею рибою. 

Так, це Він – воскреслий Христос, Син Божий і Господь слави, Світло від Світла, Бог істинний від Бога істинного, рожденний, несотворенний, єдиносущний з Отцем, що через Нього все сталось. Той,  хто переміг смерть та ад, і прийде вдруге зі славою судити живих мертвих і Царству Якого не буде кінця.  В образах садівника, подорожнього зі запиленими ногами, моторного слуги, що готує вчасно сніданок, терплячого друга, що доводить, тому хто сумнівається, очевидне, коли вказує на рани на руках і ногах Своїх. 

Такого Христа не можливо закувати в ритуали, зв`язати золотими шатами, загіпнозувати дорогим одягом чи автомобілями, розбестити прислугою або ж розчарувати нашими невдачами. Цю могилу він переміг ще до свого розп`яття, вийшовши з гробниці в одязі садівника. Це Бог християн! Він над всіма нами і Він один з нас! Він не вдавав з Себе людину, Він був нею у всьому окрім гріха. За дві тисячі років нічого не змінилось. Апостол Павло написав: “Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!” (Євр.13:8).

“Крім Тебе іншого не знаємо, Ім’я Твоє призиваємо. Прийдіть усі вірні, поклонімось святому Христовому воскресінню, бо через Хрест прийшла радість всьому світові!” Радість пізнати справжнього Ісуса Христа.

Підготував: Андрій Толстой