О’Генрі писав, що найбільша книга — це повсякденне життя, в якому уважний погляд виявляє романтичне і повсякденне, смішне і сумне. І в своїх творах він дозволяє ненадовго зазирнути нам в цю книгу життя, життя простих і, на перший погляд, непримітних героїв – «маленьких людей». Але разом з тим письменник показує, наскільки насправді великими є ці «маленькі люди» та їхні почуття, відкриває перед нами світ доброти, людяності і любові.Так важко обрати серед його творів улюблений, вони навипередки займають особливе місце в серцях читачів, приносячи з собою щось добре і тепле.
Та є одне оповідання в спадку автора, яке варто прочитати саме зараз, у цей передсвятковий час. Час, коли всі ми залюбки поринаємо в атмосферу торжества, з нетерпінням чекаємо подарунків, із завзяттям бігаємо у пошуках ідеальних презентів для рідних і друзів. І в цій погоні за подарунками часто губимо щось невловиме і важливе… Тому перед тим, як поринути з головою у мандрівки лабіринтами торгових центрів, варто ще раз, а можливо й вперше прочитати невеличке оповідання О’Генрі «Дари волхвів». Декілька сторінок, декілька хвилин на прочитання, але маленькому оповіданню цьогоцілком достатньо, щобназавжди залишити теплий слід в наших серцях.
«Дари волхвів» – це один день з життя молодого подружжя. Святвечір… Джим і Делла вибирають різдвяні подарунки. Вони живуть бідно, але їхні почуття такі сильні, що всі можливі презенти видаються негідними, а неможливість придбати щось вартісне – справжньою трагедією. У сім’ї Янгів було лише два скарби: розкішне волосся Делли та золотий кишеньковий годинник Джима, який належав його батькові та дідусеві. У відчаї Делла вирішує продати свій скарб, своє розкішне волосся, і придбати Джимові ланцюжок до годинника.Не знала наша закохана, що даремно обтинає коси, адже Джим вже продав годинника й за ці кошти купив Деллі коштовні гребінці, щоб вплітати у «каштановий водоспад» волосся.
Здавалося б сумна історія, даремні жертви. Але в своїй убогій квартирці та старенькій одежі, герої О’Генрі не сумують, вони сповнені надій. У цей Святвечір в дар їм пощастило отримати щось значно цінніше за те, що можна знайти на прилавках магазинів. «Волхви, ті, що принесли дари Немовляті у яслах, були, як ви знаєте, мудрі люди, надзвичайно мудрі люди. Вони започаткували звичай робити різдвяні подарунки», – пише автор. Іназиває цих «дурненьких дітей», які так немудро пожертвували одне для одного найдорожчими своїми скарбами, наймудрішими з усіх, хто робив подарунки. «Вони і є волхви», – каже О’Генрі.
Так банально й так просто, але все найцінніше й найбажаніше у нашому житті справді неможливо купити за гроші. Любов, повагу, відданість–можна лише віддати в дарунок або отримати як найцінніший дар.І це під силу лише мудрим серцям!
Наталя Петик
Повязані записи
