У Львові, по вул. Равській, 6 проживає спільнота сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Тут діє соціальний центр «Дім надії» для дівчат студенток. За цю ініціативу спільнота сестер взялась 2008 року. Про життя в будинку, традиції та переваги проживання для мешканок, поділилась директорка соціального центру Згромадження Сестер Служебниць НДМ сестра Єроніма Вовчак.
З чого розпочалась історія дому?
«Дім Надії» – спільний проєкт згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії та Едмонтонської єпархії УГКЦ. Офіційно відкрили центр 2013 року. Метою соціального центру є надання житла, виховання та різноманітна допомога дівчатам студенткам із соціально вразливих категорій, які навчаються у навчальних закладах м.Львова.
Послуги, які пропонують в соціальному центрі скеровані на соціальну адаптацію дівчат, формування системи моральних цінностей, санітарно-гігієнічне виховання, набуття побутових навичок, розвиток зрілих міжособистісних стосунків.
Пріоритетним напрямком діяльності соціального центру є виховання і надання соціальних послуг дівчатам, зорієнтовані на формування самостійної особистості, здатної взяти відповідальність за своє життя і рішення.
Кого ви запрошуєте до себе у центр?
Адресатами проживання в соціальному центрі є дівчата від 15 – 23 років:
- Сироти
- Напівсироти
- Позбавлені батьківського піклування
- Випускники шкіл-інтернатів чи ДБСТ
- Дівчата з багатодітних і малозабезпечених родин
- Дівчата, які опинилися у важких життєвих ситуаціях ( жертви військових конфліктів; ті, які не мають постійного місця проживання, засобів до життя і ін. )
- Потребуючі виховання і соціального захисту дівчата, з приводу невиконання ( або неналежного виконання ) батьками своїх обов’язків.
Як триває відбір і заселення в будинок? Як довго дівчата можуть проживати в домі?
Перед тим, як поселити дівчину в наш будинок, я особисто зустрічаюсь з нею, проводжу соціальну діагностику і чи вона погоджується з правилами проживання в цьому будинку. Якщо нас обох все влаштовує, тоді підписуємо договір на рік. Якщо на наступний рік потреба залишається і нема грубих порушень умов договору, то ми продовжуємо його на наступний рік.
Цьогоріч нерівномірне заселення, гадаю, пов’язане з карантином. Зазвичай, до початку навчального року у нас є сформована кількість дівчат – у середньому 20 осіб. А зараз цей добір досі продовжується.
Дівчата живуть тут безкоштовно до завершення навчання у навчальному закладі. Вони вносять лише символічний внесок, який використовується на їхні ж потреби. Ми шукаємо можливості оплатити їхній побут і проживання у центрі.
.
Як вирує життя у домі?
Ми стараємося створити сприятливі умови, максимально наближені до домашніх.
Співжиття спрямоване на формування етики довірливих, особистісних і зрілих відносин в спільноті і з дівчатами, побудованих на любові, прощенні, терпеливості , лагідності і радості і турботи.
Коли перебуваєш з людиною довший період часу, мимоволі створюються взаємостосунки, подібні до сімейних. Але ми є спільнотою, а не сім’єю.
Дівчата мають свою окрему кухню, яка повністю у їхньому розпорядженні. Вони також мають кімнати для навчання, облаштовані комп’ютерами.
Оскільки в цьому домі ми перебуваємо разом цілодобово, то вони мають дбати про чистоту в цьому домі. Ми організовуємо спільні культурні, рекреаційні, тематичні заходи, зустрічі з психологом. Минулоріч ми мали курси англійської мови. Але основний їхній час присвячений, звичайно, навчанню. Попри те, вони стараються брати активну участь в житті цього дому.
Дозвілля та вільний час проводите разом з дівчатами?
Вони самі розпоряджаються своїм часом. Ми наперед анонсуємо заплановані заходи, до яких добровільно дівчата можуть долучитись, якщо це не стосується обов’язкових заходів, у яких мають брати участь всі. Сестри організовують заходи в центрі з урахуванням зайнятості дівчат, їх потреб і на основі індивідуального підходу до дівчини.
В основному вони самі розпоряджаються своїм дозвіллям.
Ми спільно організовуємо щомісячні святкування уродин дівчат, духовні і культурні заходи, такі, як: похід в музей чи у кінотеатр, виїзди на природу, у гори. Хочемо, аби життя в домі не складалось з правил та обов’язків, а нагадувало життя в домівці, у якій є безпечно, затишно, й весело, де підтримують один одного і допомагають.
Які труднощі виникають?
Труднощі такі ж, як і в кожному домі, де проживає багато людей. Кожен приходить зі своїм характером, світоглядом, цінностями, тому бувають конфлікти, непорозуміння. Ми стараємось виконувати це служіння, будуючи все на Христі, і такі конфлікти вирішуємо у християнський спосіб – вчимо прощати, любити, приймати і діалогувати.
Яких головних умов дотримуються мешканки будинку?
В домі існує почергове щоденне прибирання.
Також, згідно з договором, ми ми маємо обов’язок раз в тиждень приєднатись до спільної подячної молитви за усіх Добродіїв, які допомагають утримувати цей будинок. Ми розуміємо, що ніхто нічого не зобов’язаний нам в житті. Проте, якщо людина зі своєї волі, проявляє милосердя, то потрібно бути вдячними. А свою вдячність ми виявляємо через молитву, незалежно від віросповідання дівчат.
Ми заохочуємо до формування зрілих взаємостосунків, щоб дівчата вчились співжити між собою, дотримувались певних цінностей. Неможливо, щоб дівчина проживала в цьому домі й паралельно вела невідповідний спосіб життя, яким вона може наражати на небезпеку себе й інших. Є певні норми цінностей, які мають бути дотримані в межах цього будинку.
Не завдає гіркоти прощання з дівчатами, коли ті покидають будинок?
Ми не прощаємось назавжди. Підтримуємо контакти надалі. Дівчата навідуються, хтось навіть вже приходять з власними чоловіками й дітьми. Для багатьох цей будинок стає домом. Ці стосунки, які формувались із сестрами за час проживання тут, для них є важливими. Ми стараємось не прив’язуватись до особи, а навпаки, намагаємось виховати свобідну, самостійну особистість, яка може будувати зрілі стосунки з іншими людьми. Але ми їх любимо, молимось за них і допомагаємо порадою чи в інший спосіб навіть тоді, коли вони покидають наш центр.
Які традиції існують в домі надії?
У нас є особлива традиція – святкування уродин. На початку навчального року кожна дівчина таємно витягає випадковий аркуш з ім’ям співмешканки дому. відповідно вона має організувати свято для тієї особи. Звісно, ми допомагаємо і долучаємось до проведення свята. Удома всі пам’ятають про твій день народження і намагаються відсвяткувати його в приємний і креативний спосіб. Та і усі наші спільні заходи я б віднесла до традицій дому. Ми хочемо максимально відтворити домашню атмосферу.
Як діяв будинок під час карантину?
У часі карантину тут проживали десятеро дівчат та троє сестер. Ми дотримувались строгих карантинних заходів. Ця ізоляція припала на Великий піст Великодні свята. Тому ми щоденно спільно молилися в наміренні відступленні пандемії, за хворих і лікарів.
Щороку у цей період ми також організовуємо акцію – готуємо смаколики і відсилаємо нашим військовим на Схід України. Такі посилки ми робимо двічі-тричі на рік. Це наш обов’язок, як кожного громадянина України, долучатись до настання миру в країні, підтримувати наших військових у різний спосіб. Це також і виховний момент, коли дівчата вчаться не лише отримувати, а й віддавати; бачити не лише свої потреби, а й потреби інших, які теж опинились в складних життєвих ситуаціях.
Ми маємо кулінарну школу, де дівчата вчаться куховарити. В умовах ізоляції ми мали вдосталь часу готувати і випікати. Як тільки повністю заселимо будинок, ми відновимо ці уроки.
Як карантин повпливав на життя центру?
Ми наголошуємо на безпеці, адже дівчата перебувають у різних навчальних закладах, громадському транспорті, ми не можемо гарантувати безпеки, але робимо усе можливе і заохочуємо дівчат до цього. Наголошуємо про дотримання дистанції, щоб використовували маски, дезінфектори і обмежили, по можливості, контакт із сторонніми. Як і всіх, цей карантин нас теж обмежує в багатьох речах.
Якого кредо вчите дівчат?
Бути Людиною з великої літери. Дівчина має розпізнати всю цінність, красу свого життя, розкривати свій потенціал і вміти тим ділитись з іншими. Якщо людина опинилась у складних життєвих ситуаціях, це не означає, що все життя вона має страждати і потребувати вічного супроводу. Прагнемо, аби мешканка дому вчилась приймати і віддавати. Ми всі маємо розуміти, що Бог обдарував нас багатьма дарами. Якщо ми їх відкриємо і навчимося правильно користуватись, тоді будемо цілісними особистостями і зможемо бути щасливими в житті!
Повязані записи
