Хаб ментального здоров’я став відповіддю на кризовий психологічний стан і травми, загострені з початком повномасштабної війни. Відтак з 1 червня понад 150 людей отримали або знаходяться в процесі отримання психологічної допомоги від фахівців Хабу. Тут надають індивідуальну консультацію та сеанси психотерапії в комплексі допомоги різного рівня – від духівника до медика. Фахівці працюють з внутрішньо переміщеними особами, з дітьми, з рідними військових та подружніми парами. «Духовна велич Львова» поспілкувалось з очільницею Хабу Марією Тракало про особливості роботи Хабу, вплив війни на українців та про те, як упоратись з її наслідками.
Як все починалось
«ДіяТи» – це реакція на потреби людей в контексті війни. Коли в Дім Милосердя прибували українці зі східної частини України, волонтери усвідомили, що багатьох очікують проблеми з ментальним здоров’ям і буде хвиля потреби у фахівцях для надання якісної психотерапевтичної допомоги. Вже згодом завдяки співпраці Центру Опіки Сиріт, Української освітньої платформи і Центру студентського капеланства запустили хаб «ДіяТи» в роботу.
Хто працює в Хабі «ДіяТи»
У Хабі ментального здоров’я надають допомогу фахівці, які розділяють християнські цінності. Серед фахівців з психотерапії також є сестра-монахиня. Однак в хабі наголошують: тут працює команда людей з різних сфер, щоб вчасно реагувати на потреби і надавати комплексну допомогу – як психолога, психотерапевта, так і духівника чи лікаря.
Співпраця священників та психотерапевтів
Багато християн бояться, що відвідування психотерапевта може зруйнувати її духовність. Але фаховий терапевт не буде руйнувати цінностей особистості, які є її ресурсом. Та все ж людині легше, коли її психотерапевт поділяє ті ж ідеї. Але не психоекспертом єдиним. У хабі ментального здоров’я ми залучаємо людей з різних сфер, різної компетенції та комплексної допомоги: це те, що стосується духу, душі ті тіла. Наприклад, якщо людина пережила домашнє насильство, тут варто надавати психологічну допомогу; якщо була фізична наруга, тоді необхідно залучати лікаря та духівника, коли людина почувається покинутою та брудною.
Як розповідати про свої травми фахівцеві
Найперше людина має відчувати безпеку та довіру у присутності психоексперта. Психолог чи психотерапевт знає, про що розпитати, єдине – він не буде здогадуватись та додумувати. Відповідно, якщо відвідувач розповідає лише певну частину свого життя, то терапевт буде працювати лише з цим фрагментом. Однак прийти до фахівця – це вже великий крок. Проблеми полягають у людській незрілості та неготовності перед відповідальністю. А все тому, що не було доброго прикладу від попередніх поколінь. Тоді цю зрілість треба самому в собі виплекати. Слід взяти до уваги, що виклики будуть супроводжувати упродовж життя і від них не треба втікати, їх треба вирішувати, не боячись помилитися.
Фрази-табу
Не можна говорити таких висловів на кшталт «все буде добре, не плач, не бійся, заспокойся». Це блокує наші почуття, а тим самим забороняє людині залишатися собою і визнати справжність своїх почуттів. Людина почувається ще винною, що її почуття можуть комусь нашкодити чи образити. Натомість краще говорити – ти не самотній, я з тобою, якщо тобі треба допомога – тільки скажи, ти можеш на мене розраховувати. Так людина вже має розуміння підтримки та опори у її кризовому становищі.
Як війна вплинула на нас і як впоратись із наслідками
Війна не принесла нічого нового, а лише загострила ті проблеми, які вже існували. Війна вбиває не лише фізично, вона вбиває наші ресурси та мрії. Щоб подолати наслідки, потрібно не менше 50 років. Постраждають наступні покоління. Перед нами стоїть виклик – як ми будемо з цим працювати. Прикладом такої трансгенераційної травми є голодомор. Він став таким травматичним, адже його замовчували пів століття. Кроки до подолання будь-якої травми – чим більше говорити про це.
«Час, щоб врешті позбутись проросійськості та комплексу меншовартості»
Що важливо, ми стали нацією, яка сама себе творить. Збираючи кошти на байрактари, ми відчуваємо приналежність до чогось великого – того, що об’єднує мільйони людей задля єдиної перемоги. Зараз той час, коли відбуваються націєтворчі процеси, хоча і великою ціною. Ми скристалізовуємо нашу українську ідентичність, нашу мову, культуру та цінності. Росіяни захищають свою мову ракетами, гармати та кулями. А українці ще й думають: чи слід вживати державну мову в медіапросторі, аби це нікого не образило. Більшість людей, які сьогодні є українськими біженцями в Європі, вперше побачили, як живуть європейці і як можна жити насправді. Попередньо вони ж бачили, як живе російський світ. Ця війна мала би допомогти виплекати почуття власної гідності і позбутися комплексу меншовартості, яким нам нав’язували десятки років. З цим потрібно покінчити раз і назавжди, як і з пережитком проросійського світу.
Щоб більше дізнатись про роботу Хабу, записатися на курси чи індивідуальну консультацію, стежте за сторінкою у Фейсбуці. Запрошуємо долучитись до курсу, про який можна дізнатись на телеграм-каналі – онлайн-курс «Дій-Ти: духовність та психологія».
Підготувала Наталя Стареправо
Повязані записи
