Домініканці перебували у Львові майже всю його історію. Перші відомості про ченців ордену проповідників у Львові походять з XIII ст., коли, за повідомленням хроніста Бартоломея Зіморовича, вони прибули до нашого міста у почті дружини князя Лева, Контстанції Угорської. Монастир Божого Тіла був найбільшим серед орденських осередків на українських землях. Однак, історія ордену у Львові перервалась із встановленням радянської влади, внаслідок чого домініканці змушені були покинути місто. Та зараз вони знову з’явились на релігійній мапі Львова, повернувшись сюди через понад півстоліття.
о. Якуб Гонцяж та о. Миколай Лучок розпочали свою душпастирську діяльність 13 вересня 2010 року, коли відправили Службу Божу в костелі Матері Божої Громничої (зараз греко-католицький храм Стрітення Господнього). Костел належить до греко-католицької парафії, яка дала доступ до святині римо-католикам, а саме, домініканцям.
По прибуттю до Львова брати-домініканці оселились у духовній семінарії в Брюховичах, і проживали там протягом двох років, допоки не переселились до квартири у багатоповерхівці.
Перша душпастирська зустріч з молоддю відбулась 28 вересня 2010 року, в якій взяло участь 12 осіб. Зустрічі відбувались українською мовою. Восени розпочались біблійні душпастирські зустрічі. Зараз львівські домініканці проводять формаційні, біблійні та молитовні зустрічі, а також сповідають молодь й проводять богослужіння українською та польською мовами.
Як зазначають самі ченці, якщо на початку їхньої діяльності у Львові їхній душпастирський осередок налічував до 40 осіб, то зараз це понад 200 осіб, з яких близько 40-ка щотижня бувають на душпастирських зустрічах. І що цікаво, 90% з членів душпастирського осередку – це греко-католики.
Окрім зустрічей у власному осередку, домініканці співпрацюють зі Школою Християнського Життя і Євангелізації. Також брати проводять богослужіння та сповідають черниць римо- і греко-католицького обрядів. о. Миколай також публікується у журналі «Кана». Під духовною опікою о. Якуба працює Центр Св. Домініка.
о. Якуб підсумовує: «Тут відбувається стільки всього, що таке враження, ніби прожив тут вже 10 років. І маємо вже нові плани: спільно з Інститутом Св. Томи запроваджуємо Домініканську школу віри, а з часом думаємо про домініканські світські братства, або розвинути сімейне душпастирство».
Джерело: dominikanie.pl
Повязані записи
