Цього року у видавництві «Свічадо» побачила світ книга римо-католицького священника із Чехії Штепана Смолена під назвою «Дорога на Захід. Слідами прирученого Бога». Переклад із чеської здійснила богеміст, доцент ЛНУ імені Івана Франка Лідія Кіцила.
В анотації до книги сказано: «Герой книги вирушає у паломницьку подорож із Чехії до Франції, у Лізьє. Дорогою на Захід він зустрічає людей різних рас, національних характерів, способу життя і досліджує їхні взаємини з Богом. Читач мандруватиме не лише ландшафтами і храмами, а й лабіринтом думок автора — життєствердних, іронічних, сум’ятливих — про християнство, яке колись зрушувало Європу, а сьогодні саме потребує зрушень».
Цю книгу цікаво читати: хоча вона торкається доволі серйозних питань, автору вдалось подати їх неймовірно легко та ненав’язливо. Читач у чомусь може не погоджуватись із головним героєм, але він не зможе докорити його в нещирості чи, навіть гірше, в занудності. Це те, що потрібно сучасному читачу — про складне просто, але не легковажно.
Кому варто прочитати цю книгу? Мабуть, кожному, хто хоче краще відчути духовний стан Європи, особливо тієї її частини, яка здається для нас омріяним Раєм на Землі. Залишається лише визначитись, а що таке той Рай? Бо те, що ми будуємо сьогодні – стане нашим домом завтра. Саме тому цю книгу буде добре прочитати незалежно від твоєї конфесійної приналежності — по тій дорозі, на яку ти стаєш, уже пройшли.
Оракули «російської пропаганди» взяли на озброєння ідею боротьбу з бездуховним Заходом, «гейропою» тощо. На противагу їм виникла ідея ідеалізації Західного світу, і для багатьох християн України він став «Обіцяною Землею», а наші політики боряться за право стати «Мойсеями» або «месіями», які введуть нас в той завітний «Край, що тече молоком та медом». Саме через цю поляризацію інформаційних потоків, лобове зіткнення ілюзій, існує небезпека не побачити, точніше – не відчути Європу такою, яка вона є насправді.
Але ця книга не стільки про Європу, як про Церкву та людину в Європі. І хоча в ній нема нав’язливого богослів’я, читаючи її, ти не можеш не відчувати присутність у всьому, що відбувається Невидимого Бога, кимось «прирученого», а кимось втраченого. Але ще більшою мірою — Бога малознаного. В якийсь момент ти навіть починаєш усвідомлювати, що ця книга в твоїх руках не випадково. І для цього тобі не потрібно бути філософом чи богословом. Хоча мінімальна обізнаність у питаннях віри буде не зайвою. Іншими словами, кожен зрозуміє цю книгу на своєму рівні — відповідно до власного життєвого досвіду, обізнаності й внутрішнього стану. Саме тому її буде цікаво читати молодому і старшому, знавцю церковної «кухні» і тому, хто до Церкви ходить рідко, священнику і антиклерикалу, традиціоналісту та модерністу, або тому, хто просто хоче на кілька днів вирушити в паломництво до св. Терези в Лізьє, не покидаючи свого міста чи села.
Якби обрати одне найвлучніше слово, яким би можна було її охарактеризувати: це книга — друг. Тобі добре бути з нею, хоча вона має власний характер, але, як справжній друг, доповнює, а не перекреслює тебе. Виявляється, що у своїх роздумах про сенс життя, долю Церкви та Європи ти не один. Твій біль і твоя розгубленість – це не безвихідь, а лише нагода та можливість не пройти повз мету, задля якої ти народився на світ.
До речі, це вже друга книга Штепана Смолена, видана в «Свічадо». Перша має назву «Будь там, де ти є». Тому, якщо тобі дозволяє можливість, придбай відразу її, тому що, прочитавши «Дорогу на Захід», ти захочеш добавки.
Повязані записи
