7 лютого – християни східного обряду вшановують пам’ять св. Григорія Богослова. Він є одним з трьох, разом зі святителями Василієм Великим та Іоаном Золотоустим, хто іменується вселенським учителем і найвидатнішим Отцем Церкви. Пропонуємо 5 потужних цитат св. Григорія, які є надвичайно актуальними сьогодні.
- “Бог творить усе як хоче, а людина – як може”.
- “Душі пораненій добре слово – ліки”
- “Висловлюватися може багато-хто, розуміти – не усі”
- “Намагайся всякому робити добро, а не собі одному”
- “Сміх найсильніша зброя у перемозі над гнівом”
Святитель Григорій народився у ІV столітті в побожній християнській родині та отримав блискучу всебічну освіту: він вивчав риторику, поезію, геометрію, астрономію та інші науки. Під час навчання в Кесарії він познайомився зі святителем Василієм Великим. Їх поєднала нерозривна дружба, що тривала все життя. Так писав про неї святитель Григорій Богослов: «Здавалося, що одна душа в обох підтримує два тіла. У нас обох було одне прагнення – чеснота. До цієї мети спрямовували ми все життя і діяльність, і заповіддю до того керовані, і заохочували один одного до чесноти. Ми служили одне для одного і правилом, і відповіддю, за допомогою яких розпізнається, що прямо і що непрямо».
Святитель Григорій Богослов понад усе прагнув до усамітнення та аскези, бо саме таким бачив свій шлях служіння Господеві. Проте, коли його друг на смертному одрі покликав його служити у Константинополі, де панувала жорстока ворожнеча до християн, не роздумував ні хвилини. Місію святителя Василія він продовжив у невеликій домашній церкві своїх родичів, де невтомно проповідував вчення Господа нашого Ісуса Христа. Своєю діяльною вірою, натхненними і поетичними проповідями він спрямовував духовний пошук людей до Істини.
Свій хист та полум’яну віру святитель вкладав у богословські твори. Він залишив людству велику богонатхненну спадщину: 243 послання, 507 духовних віршів і 45 проповідей. П’ять його листів належать до найкращих богословських творінь усіх часів.
Тож нехай приклад святителя Григорія Богослова навчає нас відкривати своє серце ближньому. Адже довіра і дружба, як і любов, зростають із самого серця та не підвладні страхам, сумнівам і щоденній рутині. Дружба – це, найперше, духовний зв’язок, взаємна підтримка, яка робить можливим усе – завдяки довірі одне одному.
У публікації використано матеріали Православної Церкви України