Коли ми будемо жити за Заповідями Божими, тоді будемо приносити добрі духовні плоди, які зронять наші серце і душа. Бо лишень на серце, сповнене покори і смирення, сходить Дух Святий, і осіняє нас великою Божою любов’ю, дарує нам мудрості і наділяє неземними ласками.
Про дев’ять Плодів Святого Духа, Якими ми маємо бути наповнені внутрішньо, розповідає диякон парафії Всіх Святих Українського Народу Львівської Архиєпархії УГКЦ Андрій Побігущий.
«…якщо ми не завмремо для Нього, то ми не зможемо принести плід»
У Євангелії від Івана читаємо про те, що якщо зерно не впаде в землю і не завмре, то воно не принесе плоду. Ісус дуже часто говорить такими алегоричними висловлюваннями, але вони передають глибокий зміст, який має бути. Знаємо, коли ми засіваємо город пшеницею, то кидаємо зерно в землю і не знаємо, що там відбувається, але впевнені в тому, що воно принесе нам плід. В результаті виростає колосок, в якому вже не одне зерно, а набагато більше. Важливо те, що Господь говорить до нас, що якщо ми не завмремо для Нього, то ми не зможемо принести плід.
Дев’ять Плодів Святого Духа
Роздумуймо сьогодні над Плодами Святого Духа. Їх є дев’ять. Якраз ці плоди є протилежним до якихось пороків.
Любов. Любов – протилежна до ненависті. Ми повинні із свого життя викорінювати ненависть до інших, тобто противитися світові. Бо дуже часто легше є відплатити злом за зло, аніж пробачити, полюбити цю людину. Тому коли ми пробачаємо, то ідемо проти світу, завмираємо, — ми свою гординю притискаємо, а натомість плекаємо любов, Божу чистоту. Бо сам Бог є Любов.
Радість. Скільки у нашому житті є обставин, які нас пригнічують, придавлюють, не дають нам звести очей, щоб побачити красу світу. Тобто за проблемами ми не бачимо всього того, що навколо нас. Радість у Святому Дусі – це перемога всіх труднощів і збереження Божої радості. Бо ми бачимо, який прекрасний світ довкола нас. Бог нам дарує кожний день і навіть, якщо в нас з’являються проблеми, — все одно вони закінчаться, і вкінці залишиться тільки Бог.
Мир. Дуже часто ми асоціюємо мир з питанням війни. Зараз ми переживаємо дуже непростий час і потребуємо цього миру. Ми повинні молитися та вболівати за те, щоб мир наступив. Дуже важливим є зберігання миру внутрішнього всередині себе. Бог просить нас його зберігати і ділитися ним з іншими, бо якщо ми будемо мати всередині себе мир, то люди довкола будуть це бачити.
Довготерпіння. В нашому житті бувають випробування, різні страждання, моменти, коли в нас опускаються руки, і ми не можемо зносити далі цих випробувань. Довготерпіння є тим, чого ми потребуємо. Бо сам Ісус Христос, на заклики людей зійти з хреста, — зніс усе до кінця, віддав Духа і на третій день воскрес. Довготерпіння – це чеснота і Плід Святого Духа, який нам варто в собі плекати.
Лагідність. Лагідні успадкують землю – є таке Блаженство, яке Ісус проголошує на горі Блаженств. Чому так станеться? Через те, що вони своєю доброю поведінкою, зичливістю до людей — завойовують світ. Світ потребує таких людей, які будуть простими, доступними, лагідними. Саме таким і належить світ. Належить не сильним світу, які своєю владою можуть витворювати різні ілюзії, неправди, а простим і лагідним людям. Тому будьмо лагідні!
Доброта. Любов є протилежною до зла. Всюди, де є несправедливість, ми маємо сіяти правду; де є різні чвари, — сіймо мир і даруймо добро. Сам Бог є добром.
Вірність. Вірність є багатогранною: вірність своєму слову; вірність у вихованні дітей для батьків, які взяли свою відповідальність, коли привели дітей на світ; вірність чоловіка для дружини, і навпаки; вірність своїм друзям; вірність своїй Церкві, бо вона, як мати, потребує нашої вірності, потребує того, щоб ми відстоювали її правду, коли хтось говорить проти Церкви.
Тихість. Знаємо, що якщо ми робимо добрі діла, то нехай наша лівиця не знає, що робить правиця. Добро приходить тихо. Не розтрублюймо про те, що ми робимо добро одні для одних, робімо його тихо.
Здержливість. Це останній Плід Святого Духа, який є також багатогранним. В першу чергу ми повинні мати здержливість від гріхів. Коли до нас підступає нечестива думка, то ми повинні її при корені зрубати.
«Ми маємо приносити добрі плоди»
Будьмо тим зерном, яке, падаючи на землю, — завмирає від усіх спокус світу, щоб принести ці всі чесноти. Ми маємо приносити добрі плоди, немовби приносити це колосся, яке є хлібом, який потрібен нам кожного дня. Коли ми будемо приносити добрі плоди, то вони будуть живити і нас, нашу душу і також тих, хто є довкола нас. Будьмо добрим хлібом для цього світу, роздаваймо себе іншим, і побачимо, що нагорода наша не забариться.
Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика
Фото – із Фейсбук-сторінки диякона Андрія Побігущого та мережі Інтернет
Повязані записи
