Один з відомих образів російському протистоянню “Свята Джавеліна” набув широкого суспільного розголосу. На зображенні – жінка у вигляді Богородиці, яка тримає в руках переносний протитанковий ракетний комплекс “Джавелін”. Символ зображують не лише на одязі та листівках, а також на стінах київських будинків у вигляді муралу. Але Рада Церков виступила проти такої ідеї, яка, на думку представників, ображає релігійні почуття. Що насправді стоїть за відомим образом “Святої Джавеліни” і чи присутній тут богословський контекст, читайте далі в матеріалі.
Мурал “Святої Джавеліни” вже з’явився на Солом’янці у Києві. Після звернення релігійних діячів до президента України та мера міста, на муралі замалювали німб, однак саме зображення залишили. Едуард Бердник, аспірант Українського католицького університету та літургіст, вважає, що богословського контексту в такому образі немає, а витвір мистецтва радше символізує боротьбу проти загарбників.
“Німб застосовують в іконописі, але він не належить суто до християнських символів. Цей атрибут виділяє постать з людської сфери в надлюдську. У християнській традиції німб є символом святості, тобто приналежності до божественного. “Джавеліну” прозвали святою заради шаржу. Адже образ створили не для почитання, а як радше елемент розважального мистецтва. Та й автори муралу навряд чи популяризують культ реальної особи. Для нас це стало символом оборони від російської агресії”, – запевняє Едуард Бердник.
У зверненні Рада Церков висловила категоричне несприйняття цього муралу в Києві. Мовилось про “використання релігійних почуттів та символів у публічному псевдомистецтві”. Але немає жодних пояснень, що саме є неприйнятним у зображенні. На думку Едуарда, заява релігійних діячів є неконструктивною та не несе релігійних обґрунтувань.
“У заяві немає богословського контексту, а радше політичний. Начебто таким чином ображають почуття Церкви, але не існує усталених критеріїв, що такі зображення є неприйнятими в суспільстві. Проблема в тому, що у заяві не обгрунтували, чому Рада Церков проти цього зображення, а які почуття Церкви були порушеними – невідомо. Крім того, німб як символ не належить суто церковній інституції”, – говорить літургіст.
Самі ж автори муралу запевняють – на зображенні не Божа Матір, навпаки – це просто новий символ нашої боротьби проти загарбників. Ми розділяємо мистецтво та релігію. Про це говорить активіст Іван Лісовий в інтерв’ю для АрміяInform. Хоча існує ікона Богородиці зі списом в руках, але контекст обох образів має суттєву різницю.
“Свята Джавеліна”, в першу чергу, є витвором мистецтва. Не думаю, що митці прагнули створити релігійний образ з “Джавеліни” для поклоніння. Мурал не є іконою, перед якою треба вклонятись. Митці скоріш просто принагідно використали релігійну символіку, щоб передати ідею відчуття захисту та перемоги над російськими загарбниками. Варто зауважити, що існують образи святих і навіть Богородиці з копієм, яка вражає змія – уособлення зла. Різниця тут в тому, що образ “Святої Джавеліни” не є богословськи вмотивованим та не походить з властиво релігійного контексту”, – зауважує Едуард Бердник.
Натомість існує й інший не менш відомий образ – “української Мадонни” – жінки, яка тримає немовля у метро. Такий образ порівняли з іконою Богородиці і навіть змалювали ікону, якій вже сьогодні моляться у католицьких храмах.
“ “Українська Мадонна” авторизована церковною владою. Цей образ є уособленням Богородиці з дитям-Ісусом, списаним з натури. Цю ікону не сприймають в контексті української жінки з дитиною. Тут бачать Богородицю, до якої моляться. Адже існує чимало інтерпретацій ікони Мадонни-Богородиці з Дитям. До прикладу, в африканських країнах її змальовують чорношкірою. Такий образ набуває збірного контексту, адже достеменно невідомо, як виглядала Пресвята Марія”, – пояснює Едуард.
Через відсутність дискусійної платформи між представниками Церков та авторами муралу і виникло непорозуміння. Щоб надалі уникати таких конфліктних ситуацій, необхідно встановити правила та створювати дискусії між церковними, суспільними, мистецькими та державними майданчиками – переконаний Едуард Бердник.
“Суперечна ситуація: якщо у цьому випадку заборонити використання німба, то відповідно його треба заборонити, до прикладу, і в кінематографі, де обігрують релігійну тематику. Але в результаті німб просто замалювали, а мурал назвали “псевдомистецтвом” і неприйнятним, однак не виголосили, які саме критерії були порушені. Питання стоятиме інше, якби це була неправдива карикатура на церковного достойника. Тоді це вже питання державного регулювання і дотримання права на повагу до гідності і честі. Як на мене, треба проводити дискусію між представниками Церков, держави і митцями”.
Підготувала: Наталя Стареправо
Повязані записи
