Нам дарує радість кожне наступне досягнення молодої Української держави і будь-який зроблений нею поступ. Очевидно, що процес становлення – річ непроста і перешкод вистачає, але напрямок руху обрано і це вже тішить. Водночас, можна лише здогадуватися, з якою радістю в очах за цими першими несміливими, можна навіть сказати дитячими, кроками спостерігали би ті, що все своє життя і всі соки віддали, аби серце української держави билося, аби український голос звучав. Вистачає між останніми й представників релігійної сфери. До прикладу, Владика Йосиф Мартинець, єпископ Куритибський (1971 – 1978). Він народився у Львові, але більшу частину життя провів у Бразилії. 23 лютого річниця дня смерті цього діяча. На сьогодні про нього знають недостатньо і голос його діянь звучить надто тихо. Мусимо це змінювати.
На хвилях еміграції
Роман Мартинець (7 лютого 1903 – 23 лютого 1989) народився у Львові, на самому початку ХХ століття, але місто рідним для нього так і не стало. Немає нічого нового під небом і міграція населення – це також зовсім не голос лише сучасного світу. Хлопчику не було ще й десяти років, коли родина залишила Львів і перебралась до Бразилії. Таким чином, вони стали частиною явища української еміграції, її першої хвилі. Зокрема, у 1901 – 1911 роках, тобто приблизно тоді ж, коли і родина Мартинців, лише зі Східної Галичини вибралося більше 220 тисяч мешканців.
Родина Мартинців обрала для себе Прудентополіс – муніципалітет, що на Півдні Бразилії. Саме там минули юнацькі роки Романа, відбулися його перші самостійні кроки, досягнення. Між іншим, він закінчив і семінарію в Куритибі, а по тому, разом з товаришем, повернувся до України – задля продовження студій. Він вступив до василіанського новіціату в Мукачеві, саме тоді отримав чернече ім’я Йосиф.
Життя як невпинна мандрівка
Наступну позначку на мапі своїх переміщень та кар’єрного і особистісного зростання Йосиф (Роман) Мартинець зробив у “вічному місті”. У Римі він вивчав богослов’я – у Папському Григоріанському університеті. Здобув там ступінь із догматичного богослов’я, також, із рук грецького єпископа Ісаї Пападополуса, отримав священиче рукоположення. По тому знову повернувся на Закарпаття і був активно залучений до освітньої діяльності – у Малому Березному й Ужгороді. Також займався душпастирською роботою і працював у редакціях одразу декількох релігійних інформаційних ресурсів. Зокрема, це були “Благовісник” і “Місіонар”.
Набравшись досвіду та потрібних навиків, отець Йосиф знову виїхав за океан. У 1935 році він повернувся до Бразилії і отримав громадянство цієї країни. Надалі знову ж продовжував займатися літературними практиками, працював редактором, також викладав. Останнє – це вчителювання у Малій семінарії святого Йосифа, у навчальному закладі, в якому він був ще й співзасновником. До того ж, місцевим студентам-василіанам викладав богослов’я. Отож, головний напрямок його роботи в той період – це служіння через виховання і навчання молоді. Зусилля та відданість отця Йосифа помітили й гідно оцінили. У 1939 році його обрали на уряд протоігумена Провінції василіан у Бразилії.
Здавалося б, що сказане вище передбачає масу обов’язків і тісно прив’язує людину до конкретної місцевості, але – не завжди. У 1953 році отець Йосиф знову їде до Риму. Працює там ректором Української папської колегії святого Йосафата. При цьому, не залишає літературної та наукової діяльності. Зокрема, він був членом біблійної комісії, яка перекладала українською мовою повний текст Святого Письма. Під кінець 50-х років папа призначив його титулярним єпископом і помічником кардинала Жайме Камара – архієпископа Ріо-де-Жанейро. Ще через якийсь час, у 1962 році, папа Іван ХХІІІ заснував апостольський екзархат для вірних УГКЦ. Саме о. Йосиф Мартинець тоді став апостольким екзархом, тобто представником і намісником Папи.
Перший український єпископ УГКЦ в Бразилії
У часі служіння о. Йосифа, рівно як і до того та після того, у Бразилії було досить багато українців, вірних УГКЦ. Довгий час українські громади й прихожани були під началом римо-католицького єпископа.
Характерно, що хоч останній про них дбав, але коли розпочався рух за проголошення окремої єпархії УГКЦ в Бразилії, в середовищі римо-католицьких священослужителів також знайшлося багато діячів, які ці ідеї підтримували та впроваджували. Таким чином, у 1971 році папа Павло VI створив у Куритибі єпархію святого Івана Хрестителя. Йосип Мартинець тоді став її першим єпископом, він був Куритибським єпископ УГКЦ.
. Майже десять років займав цю кафедру. Відвідував парафії, проповідував, організовував реколекції і сам був їх активним учасником. До його заслуг, в цей та попередні періоди, можна віднести і підтримку будівництва храму святого Івана Хрестителя в Куритибі. Владика Йосиф був присутній на відкритті святині у 1959 році.
Через проблеми зі здоров’ям та поважний вік, а тому – нездатність займатися адміністративною діяльність, Владика Йосиф сам звернувся до Папи з проханням, аби його звільнили від виконання обов’язків єпископа. Коли це відбулося, він пішов жити у семінарію отців василіан у Куритибі. Там не полишив милої серцю праці, а водночас – підтримував реноме таких закладів як центрів української культури. Відтак отець Йосиф сповідав студентів, викладав українську мову і літературу, редагував студентський журнал “Цвіркун”.
Отець Йосиф Мартинець – приклад гідного діяча, який все життя тримав руку на пульсі буття української громади, популяризував та збагачував українську культуру. На жаль, його персона не є достатньо відомою сьогодні, але його дії та зусилля – безумовно, варті уваги та шани.
Євген Гулюк
Більше інформації можна дізнатися з наступних джерел:
- Борушенко О. Мартинець Йосиф-Роман // Енциклопедія сучасної України, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=63864
- Бразилійська Україна. Як галичани і волиняни джунглі освоювали // Історична правда, 2011 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.istpravda.com.ua/research/4df5dbf2e9073/
- Владика Йосиф Роман Мартинець, ЧСВВ // Bazylianie.pl, 2009 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.bazylianie.pl/?option=com_content&view=article&id=383&catid=16&Itemid=3
- Куритибська архиєпархія святого Івана Хрестителя [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://synod.ugcc.ua/church-structure/kurytybska-arhyparhiya-svyatogo-ivana-hrestytelya-36/
- О. Василь Цимбалістий. На спомин двох зразкових пастирів нашої Церкви в Бразилії, 2012 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://osbm.info/na-spomyn-dvokh-zrazkovykh-pastyriv-nash/
- Ясь О. Еміграція українського населення // Енциклопедія історії України [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
У публікації використано фото із сайтів http://osbm.org.ua/,https://uk.wikipedia.org/
Повязані записи
