Незважаючи на те, що дебютний фільм режисера Гаррі Шора про містичну та водночас героїчну постать легендарного символа Трансильванії важко назвати монументальним кіно, але сама ідея надзвичайно цікава.
Хто з нас у дитинстві не захоплювався відомою книгою Брема Стокера про безжалісного, проте однозначно не банального кровопивцю Влада Дракулу? Звісно, фанів цієї саги безліч по цілому світові.
Проте, режисер кінострічки вирішив дещо переосмислити, здавалося б, до дірок затерту історію. Нагадаю, гнітючість і готичність класичного фільму Копполи двадцять років тому фактично закрили тему про Дракулу, настільки популярну в кінематографі США.
З того часу на екрани виходили або пародії, або невдалі спроби перевершити справді неперевершеного режисера та талановиту команду, яка працювала над проектом. Згадати хоча б фантастичну гру Гаррі Олдмена, Вайнони Райдер, Ентоні Хопкінса, Кіану Рівза тощо.
Звісно, було б чудово розповісти справжню історію Влада Цепеша, князя і воєводи, румунського національного героя, який вів непримиренну боротьбу проти османського поневолення Валахії, за що здобув титул жорстокого правителя. Влад – державний діяч, який багато зробив для своєї батьківщини в екстремальних ситуаціях, а з іншого боку – садист і тиран, який топив країну в крові і особисто катував своїх жертв. При цьому він залишався глибоко релігійною на свій манер людиною, містиком і фанатиком, членом одного з християнських орденів. Фільм про реальну постать Влада Дракули коли-небудь знімуть, але це буде вже зовсім інша історія, якої варто дочекатися.
Повертаючись до цьогорічного фільму, слід наголосити, що він викликав великі дискусії та шквал критики. Проте, якщо в класичній міфології Дракула – богоненависник, то новий сюжет змінює цей стереотип.
Режисер показує нам людину, яка бореться за свободу своєї держави, за мир і спокій, воює за честь власної родини. Влад вважає себе Дракулою – «не сином Диявола», а «сином Дракона». До речі, історію цього неоднозначного персонажа в кінострічці розповідає його син.
Головну роль у фільмі виконав британський актор Люк Еванс, відомий за кінострічками «Хоббіт» та «Ворон». Позитивно була оцінена й гра Сари Гадон (Міна, друдина Дракули) та Домініка Купера (султан Мехмед II). А роль одного з головних поганців дісталася зірці серіалу «Гра престолів» Чарльзу Денсу (Тайвін Ланістер).
Сюжет нового фільму про Дракулу постійно апелює до цитати з Євангелія: «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою віддає за друзів своїх» (Ін, 15, 13). Тобто, Дракула продав душу дияволові для порятунку сім’ї і тим самим виконав свій християнський обов’язок? Не знаю, чи автори кінострічки задумувались над таким глибинним підтекстом. Але можемо спостерігати, як Голлівуд поволі повертається до тих християнських цінностей, які були вже давно забуті. Нехай це відбувається із суто комерційних засад масової культури, а не високоморального арт-хаусного кіно, проте, це тільки перший крок…
Особисто мені запам’яталася дуже емоційна цитата головного героя: «Іноді світові більше потрібні монстри, а не герої». І, може, у новому безжалісному столітті істина така – за маскою героя ховається монстр, тоді як чудовисько перетворюється на лицаря? Наше завдання – довідатися правду.
Лідія Батіг
Повязані записи
