Майже всі люди так чи інакше відчувають себе покинутими, забутими цілим світом, загубленими у своєму горі й неповноцінними у власному щасті. Усвідомлення своєї непотрібності, сприйняття себе як зайвого непрошеного гостя на розкішному святі життя пригнічує. Найбільша трагедія, яка може спіткати кожного із нас, – це бути покинутим не своїми друзями, не коханими, а батьками. Той, хто зіткнувся із подібною ситуацією, розуміє, що тільки тоді, коли від тебе відвертаються власні батьки, коли залишають тебе напризволяще, на поталу життєвим тортурам, ти усвідомлюєш, що втратив свою фортецю, що її фундамент потріскав і перетворився на пісок. А на піску, як відомо, не побудуєш міцного дому… Саме таким є істинне обличчя самотності: кохання минає, рани гояться, але без сім’ї ти стаєш просто тінню, приреченою вічно шукати теплих обіймів й ніжних розуміючих поглядів. Як сказав талановитий Віктор Гюго: «Самотність – скільки ж отрути заковано в цім слові!»…
Фільм «Дитя жовтня» («October Baby», 2011) – сентиментальна і чуттєва стрічка американського кінорежисера Ендрю Ервіна, у якій автор розповідає нам про непросту історію життя юної дівчини Ханни. Гасло фільму: «Кожне життя – прекрасне!». Кінострічка розпочинається так: творча та добра дівчина Ханна починає робити перші кроки у своїй театральній кар’єрі в коледжі. Вона грає головну роль у спектаклі, але раптово втрачає свідомість на очах збентеженої аудиторії. Після медичних тестів, лікарі вказують на єдиний і основний фактор всіх її хвороб-передчасне народження, що стало великим одкровенням для дівчини. До того ж, вона дізнається, що причиною всього став невдалий аборт її біологічної матері, котра побажала позбавитися від неї ще до народження. Інша приголомшлива новина – батьки Ханни, з якими вона прожила 19 років, виявилися прийомними. В той момент головна героїня вирішує вирушити на пошуки своєї рідної матері, щоб знайти відповіді на всі запитання, які не дають їй спокою. Насамперед з’ясувати, яку цінність має її життя, якщо навіть рідна матір планувала вбити її ще до народження?
«Дитя осені» – це справді християнське та глибоко філософське кіно, основним лейтмотивом якого є вміння прощати та позбуватись своєї ненависті й образи. Протягом усього кінофільму головна героїня бореться сама із собою, намагається знайти шлях любові, який затьмарили її власні сумніви, страхи й образи. Душа Ханни перебуває у моторошних сутінках і ніяк не може набратись сміливості зустріти світанок абсолютно вільною.
За словами мислителя Еразма Ротердамського, ніхто не може нікого ненавидіти, якщо до цього він не зненавидів себе самого. Справді, головна героїня фільму «Дитя жовтня» зненавиділа себе, бо раптом із улюбленої доньки, принцеси для своїх батьків, перетворилась на «нікому не потрібне створіння», зраджене найближчими людьми, що вижило завдяки чи то диву, чи просто збігу обставин.
Натомість саме прощення дарує свободу. Воно звільняє нас від важкого тягаря ненависті, який нам більше не треба нести. Ненависть опановує наші серця, забирає найбільш цінне – час. А саме в той момент ми можемо зустріти власну долю, зробити багато добра. Але гнів і злість не дозволяють жити повноцінно. Що ж обире головна героїня: ненависть чи прощення? Про це глядач дізнається наприкінці кінострічки…
Дивлячись цей фільм, у моїй голові постійно крутились слова із пісні гурту «Linkin Park» («Leave Out All the Rest»): «Коли проб’є моя година, забудь про зло, яке я вчинив; Навіть в мені є те, за чим ти тужитимеш, не тримай на мене зла».
Лідія Батіг
Повязані записи
