Святий Іван Золотоустий сказав: “Віра – це щит, а щит перший приймає ворожі удари і зберігає в цілості зброю… Віра – це щит, що охороняє тих, які вірять не досліджуючи. Воюють у нас помисли, – висуньмо наперед віру. Бунтуються в нас погані бажання, – закличмо на допомогу віру. І у складних обставинах, і в нещасті будемо шукати потіхи у вірі”.
Останніми роками у сучасному кінематографі, особливо в Голлівуді, надзвичайно важко знайти шедевральні фільми духовного наповнення, історії, які б змогли піднести поранену душу вище над рівнем неба, які б дарували надію тим, хто перебуває у відчаї, тим, хто вважає, що любов – це тільки химерна субстанція, всього лиш слова, які на практиці нічого не варті… Але все не так… Фільм “Малюк”, який я нещодавно переглянула, назавжди увійде в мій персональний список найкращого кіно наших днів.
Кінокартина “Малюк” (“LittleBoy”, 2015) – це своєрідна творча і духовна сповідь режисера Алехандро Гомеса Монтеверде. Головні ролі у фільмі виконали талановиті актори: Тед Левайн, Том Вілкінсон, Абрахам Бенрубі, Майкл Рапапорт, Кери-Хіроюкі Тагава, Бен Чаплін, Емілі Уотсон, Тобі Хасс, Кевин Джеймс, Девід Генрі та інші.
Сюжет фільму такий: Батько головного героя завжди вчив його, що немає нічого неможливого. Варто тільки сильно захотіти і повірити в свої сили. Разом вони проводили весь вільний час, граючи то в піратів, то в моряків або пілотів, здійснювали буденні, проте справжні подвиги. Але розпочалась Друга Світова війна. Батько змушений був залишити сім’ю і відправитися на війну. Малюк Пеппер виявився не готовим відпустити свого найкращого друга. Крім того, у Пеппера з’являється дуже неординарний талант. З дитиною також починає проводити духовні бесіди й місцевий священик. Пеппер готовий на все, тільки б повернути батька з війни, навіть перенести гори в буквально значенні слова, хоча в побачене ніхто довго не міг повірити. Попри маленький зріст, насмішки однолітків, у цього маленького хлопчика є багато сили духу. Але щоб зростити у своєму серці велику віру в Бога, йому треба позбутись навіть тої маленької краплі ненависті, яка живе у кожній людини. Дитина отримує від священика кілька завдань: вдягнути нагого, нагодувати голодного, поховати мертвого, потоваришувати з тим, кого всі вважають ворогом… Та чи дочекається Пеппер свого тата з війни… і чи готовий він змиритись, що життя – це жорстока дорога випробувань, де ми не завжди отримуємо бажане?
Раджу переглянути цей фільм усім, хто сумнівається в своїй вірі та у тому, що Бог завжди готовий нас підтримати. Головний герой фільму демонструє нам ті наївні, але справжні істини, які ми, дорослі та заклопотані люди, часом втрачаємо у бурхливому вирі щоденних випробувань та проблем. Маленький Пеппер вміло демонструє, що ніколи не можна дозволяти своєму серцю зачерствіти, стати байдужим до чужого горя і жорстоким до людей. Герой – це не завжди хтось сильний і кремезний, це не обов’язково гладіатор чи борець. Герой – це людина із великим серцем; воїн, готовий йти за своєю мрією, попри усі перешкоди; дитина, яка всупереч зневірі інших, ніколи не зречеться власної віри. Справжній герой, як і справжній чоловік, не завжди впевнений в собі, це може бути маленький хлопчик низького зросту, який не сумнівається, що Бог творить тільки добро, всупереч смерті та злу.
Вражає, що у фільмі режисер згадує про старі, але такі важливі цінності, які потрохи забуває та ігнорує сучасний світ. Це цінності родини, любові, терпіння, вірності. Наприклад, мати Пеппера вирішує зберегти вірність коханому чоловікові та батькові своїх синів, навіть якщо його вб’ють на війні. Батько в цій родині – це незворушна стіна сімейної фортеці, яку він охороняє. Він – приклад для наслідування своїм дітям, їхній найкращий друг і напарник, який в біді не кине і буде із синами до останнього. А епізод із взуттям не залишить байдужими навіть найбільших циніків…
І хоч Пеппер юний віком, маленький ростом, але віра його – величезна. Цей фільм – історія дитини, яку покликав Ісус, поставив її серед інших і сказав: “Направду кажу вам: коли не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете в Царство Небесне; Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небесному” (Мф.18: 2-4).
Приголомшлива дитяча віра малюка Пеппера не тільки змогла зрушити гору з місця, але і змінила оточуючих. Брат Лондон придушив у собі ненависть та расистські стереотипи до японця Хашимото. Мати та й усі жителі містечка О’Хара заговорили про незвичайну силу віри дитини. Чи зможе ця сила воскресити мертвого? Про це ви дізнаєтесь, переглянувши неймовірно зворушливу і велику історію маленького шибеника. Це не історія про велич війни, ненависті й глобальних битв за владу над світом… це розповідь про перемогу людяності та благородну незламну природу нашого серця…
З любов’ю,
Лідія Батіг
Повязані записи
