«Я недавно казав одному законодавцю: “Якщо ви хочете увіковічнити Московський патріархат в Україні – забороніть його”», – зазначив у інтерв’ю «Українській правді» Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, на запитання, чи варто заборонити в Україні діяльність УПЦ (МП).
Блаженніший Святослав навів приклад УГКЦ, яка свого часу пережила заборону – фактичну ліквідацію під час псевдособору 1946 року, що зробило її мученицькою церквою, яка, втім, не стала церквою-колаборантом з радянською владою – саме це врятувало її моральний авторитет. Тому заборона не може скасувати факту існування церкви. «Церква – це люди, які теж мають конституційні права. Як довго будуть люди, які орієнтовані на московське православ’я в Україні, так довго та церква буде існувати. Навіть тоді, коли, згідно з державним законодавством, вона буде поза законом», – наголосив Глава УГКЦ. «І якщо їх заборонити, тоді ми дамо цій церкві в руки пальму мучеництва. Ми дамо їм можливість справді перейти в глуху опозицію і стати тими, які потім будуть претендувати на автентичність».
З іншого боку, зазначив Блаженніший Святослав, держава має право дбати про свою національну безпеку, тож зрадників, небезпечних для держави, треба виявляти і, дотримуючись усіх законів, робити наступні кроки, – незалежно від їхньої релігійної приналежності.
«Не треба переслідувати за приналежність до якоїсь церковної структури, ні. Але за злочини проти своєї держави – тут ми всі рівні. Тому, можливо, потрібно те саме питання поставити по-іншому і зрозуміти, що насправді не йдеться про те, щоб комусь обмежити релігійну свободу. Йдеться про те, щоби північний наш сусід, який сьогодні нас вбиває, не міг використовувати жодну із церков для своїх геополітичних цілей», – зауважив Предстоятель УГКЦ.
Разом з тим, зазначив Блаженніший Святослав, УПЦ є повністю залежною від РПЦ. «Стосунки між Українською греко-католицькою церквою і Російською православною церквою, яка була названа Українська православна церква Московського патріархату, були історично складними», – підкреслив він і наголосив: сьогоднішня Російська православна церква живе ідеологією, баченням себе і своєї території з часів радянської держави, тож очільники цієї церкви кажуть, що Україна є їхньою канонічною територією. Тому УГКЦ не вдалося нав’язати стосунків чи діалогу, спрямованого на лікування ран минулого: «Ми хочемо мати своїм співрозмовником Українську православну церкву. Ми хочемо розмовляти з ними, як із суб’єктом наших стосунків. Тому що залишилися рани львівського псевдособору, рани, які, можливо, має і православна сторона з 1990-х років, коли наша церква виходила з підпілля і повертала собі своє. І ми відчули таку тенденцію, що до 2014 року УПЦ ще вибудовувала свою суб’єктність. Але після цього Москва цілковито забрала суб’єктність УПЦ».
Повязані записи
