Яке місце представників інших віросповідань в площині мого власного сприйняття своєї релігійної ідентичності?
Як Богові живеться з цим самодаром любові до всіх і всього? Ми помічаємо, наскільки сильна любов здатна відволікати від цілісного; та й навіть слабка – здатна сконцентруватись на пошуках великого у дрібному. Напевно, Богу так притаманно добре, бо Він:
СМАК, з якого ми присмак;
КОЛІР, з якого ми відтінок;
ЗВУК, з якого ми відлуння;
СВІТЛО, з якого ми тінь;
ВІТЕР, з якого ми свіжість;
НЕБО, в якому ми хмари;
ВСЕСВІТ, в якому ми Земля;
СЛОВО, для якого ми голоси.
Лише голоси. А «1.Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог. (Ів. 1:1)
У світі все діється з двох причин: Божої Волі або ж Божого допуску. На мою думку, міжконфесійність діється з Божого допуску. Це своєрідний дефект людських відносин, які у своїй спільності не можуть дійти до повного розуміння. Однак, і це не є чимось поганим, адже спільно вірять у Бога, який для них є найвищим проявом блаженства, яке інші здатні називати просто Щастям чи Любов’ю. Для прикладу, християни спільно визнають Триєдиного Бога – Отця, Сина і Святого Духа.
Натомість, існування багатьох релігій – це прояв Божої Волі, яка дозволяє людям застосовувати свою різноманітність світорозуміння. Свою культуру – до Його імені та способів прослави. Бог навіть дає людям можливість придумувати певні аргументи на захист кожної із правдивості релігій. Бо Його всюдиприсутність виявляється по-локальному. Бог діє методами, які знайомі людській ментальності, які окреслять такий прояв, як присутність самого Творця.
Це немов голоси. Звуки мови кожного народу зокрема. Світло кольору різного розуміння Когось недосяжного і одночасно ближнього. Через це так часто помітна гармонія у волонтерській співпраці, яка базується не на догматичних визнаннях, а на безпосередній практичній діяльності, допомозі і любові, яка вміє бути самою допомогою. Божа Воля точно може бути досконалою музикою, в хорі якої ми, на жаль, здатні на терції. Інколи, думаю, Бог ходить на компроміс, переписуючи нам партитури. Але тим самим ми втрачаємо можливість бути досконалими по-Божому задуму. В нас мала би бути життєрадісна ціль – продемонструвати Богові наш потенціал Свободи у розвитку Його досконалих задумів.
Одночасно з тим, у нас повинно бути присутнє й чисто земне усвідомлення візуалізації Бога. Адже навіть в тому ж таки християнстві Ісус у представників різних національностей виглядає по-іншому. Бог не має наміру нас розділяти, це Він дозволив зробити нам самостійно. Його ціллю навіть не є навернути нас на служіння Йому. Він лише направлено хоче познайомити нас з початком нашого буття, тим, що ми так спрагло шукаємо у філософських трактатах та незрозумілих снах.
«А я поїхав шукати Бога. Вийшов з моїх дверей, опісля на прощання, сказав молитися. Я не дав пройти секунді крізь ці двері, а Він дозволив крізь них пройти вічності. Бо коли кинувся бігти за Ним, на дворі не було осені, навіть зими не було, а виходив Він влітку. Я біг без води, без повітря, в той момент, коли Він і у повітрі, і за вітром, і по воді. Я бачив сонце, яке Він котив ніби до мене, але,коли починало пекти, я замерзав, бо розплющивши очі бачив місяць. Бо і часу рівно стільки пройшло. Я подумав, що Він сховався. Точно у комусь поруч. І я пішов за тими стихіями, які мене наближали. Після великого переляку чи бурі, я почав від них втікати. А коли впав без пристрасті, зрозумів, що втікав від Бога. Я був першим, за ким Він біг так довго. Ми перевертали земну кулю, витоптуючи на ній маршрути до дверей кінця. Тих дверей початку, з яких одного вечора від мене вийшов Бог, аби я все своє життя біг. Він бігає швидко. Дуже швидше, ніж ми колись посміли собі уявити».
Головне у житті – це зустріч з Богом. А цій релігії чи конфесії, яка допомогла такій зустрічі відбутися, потрібно лише завдячити. Особисто для мене, важливою у людині є її Віра. Інколи зустрічні вірять лише у Любов, чи лише у Добро. Проте, і ці слова є проявами живого Бога, який діє настільки, наскільки людина дозволяє Йому бути присутнім, зазвичай у ближньому будь-якої конфесійної/релігійної приналежності. Щоб Людина була, щоб вірила та любила. Тоді наша спільна діяльність зможе бути вдалим хоралом (те, що співає хор) подяки Божій Волі.
Підготувала Ірина Іванець
Повязані записи
