«Істина – це Бог, ніколи не зречуся», - Іван Миколайчук

3 серпня 1987 року із життя пішов знаменитий актор Іван Миколайчук. «Минає все, та не минаєш ти…».

Відомий актор, «білий птах без чорних ознак», символ українського поетичного кіно Іван Миколайчук колись сказав: «Головне – врятувати саму людину. Підтримати її. Зміцнити її віру в добро, в милосердя». Ті, хто його знали, назавжди запам’ятають геніального митця, як людину, яку болить увесь світ, хвилює кожна рана в душі власного народу… бо рани ці для нього так ніколи й не стали рубцями… Неймовірно красивий чоловік із проникливими ніжно-блакитними очима, такими, що могло б позаздрити саме небо: сильний і принциповий, проте водночас чутливий та сентиментальний – про таких кажуть «людина без шкіри». Його серце пережило безліч потрясінь, але не зачерствіло, не охололо, не завмерло…

«Він зачарував нас. Юний, страшенно схвильований, він світився дивовижним світлом. Така чистота, така пристрасність, така емоційність вихлюпували з нього, що ми були приголомшені, забули про все, навіть про те, що вже затверджено іншого актора… Ми відчули, що це унікальний талант. Проби були дивовижні. В одну мить він перевернув наші уявлення про образ Івана з твору Коцюбинського. Він перелив у наші зурбанізовані, міські душі свою карпатську силу, свою любов до матері, сестер, братів. Весь, як дзвіночок, Іван був чистим, мужнім, ніжним. Він був смолоскипом, до нього тягнулися всі», – розповідав знаменитий режисер Сергій Параджанов.

У творчій скарбничці актора – 34 ролі в кіно, 9 сценаріїв та 2 режисерські роботи. За своє недовге життя (важка хвороба забрала Івана Миколайчука у 46 років) він встиг не лише стати улюбленцем багатьох глядачів. Незважаючи на те, що Миколайчука називали аристократом духу, блискучим самородком, – радянська влада оголосила його «неблагонадійним» та «націоналістом». У цей День пам’яті великого актора пропонуємо згадати одні із найкращих кіношедеврів за його участі.