Вже сьогодні під час Вечірньої в особливий спосіб почитаємо хрест з нагоди відзначення східною Церквою 27 вересня празника Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Одного разу я попросила своїх студентів написати, що для них означає хрест. Всі вони здебільшого зосередили увагу на матеріальному – натільних хрестиках, які подарували їм при народженні; натомість мало хто у своїх текстах зазначив про духовний вимір. Безумовно, хрест містить у собі чимало визначень і пояснень – це образ ідентичності, свободи, справедливості, правди. Але що ж означає хрест для кожного із нас?
Часто у храмі добре побути біля розп’яття. Постояти і поміркувати над власним життям, дивлячись на Його мирне обличчя, яке вже кидає виклик смерті. Розп’яття – це вияв суму, але водночас знак радості, свідчення великої жертви і Любові. Тому біля Господнього хреста час, мабуть, завжди йде у зовсім інших ритмах – спогадів і внутрішніх духовних горизонтів. Одного разу я читала історії із життя незвичайного подружжя, яке любило дуже часто сваритися. Парафіяльний священик, що часто навідував чоловіка і жінку, завжди мирив їх за будь-якої нагоди. І от одного разу отець навідався до їхнього дому та побачив щось надзвичайне – у господі панувала тиша і порозуміння. Здивований священик спитав: «Як так? Що змінилося?» Тоді жінка сказала: «Ми повісили у вітальні розп’яття. Як тільки починаємо сваритися, йдемо у кімнату, вклякаємо на коліна і молимось». Так само пригадую образ хреста з твору Генріха Бейлля «Подорожній, коли прийдеш у Спа…». Спотворений війною хлопець на операційному столі, розуміючи трагізм свого майбутнього, зупинив погляд на настінному розп’ятті і попросив молока. Молоко як символ минулого, пригадки про щось світле і добре з дитинства, щось дуже чисте і неймовірно зворушливе. Отже, Господній хрест для кожного із нас є своєрідним ліком, поверненням до справжнього, водночас продовженням себе. «Візьми свій хрест і йди за Мною»… Хрест як своєрідний пароль і перепустка у неймовірний вимір Господньої Любові. Звичайно, хрест ніколи не є легким, але і Бог не накладає на наші рамена ноші, якої не зможемо двигнути.
Хрест завжди височіє над світом. Недарма щороку у Колізеї відтворюють хресна дорога, і це дуже символічно, бо ми знаємо, як функціонувало це місце у перші століття християнства. Інколи видається, що весь наш світ – Колізей, плацдарм, де жорстоко роздирають правду одним тільки порухом великого пальця. Panem et circenses! Хліба і видовища! І ось над цим Колізеєм, над цим секуляризованим світом, поставлено Хрест. Хрест як систему координат, яка розмежовує добро і зло, правду і брехню, зерно і полову; водночас – єднає небо і землю. Хрест – незмінний, Він завжди височітиме! Світ забуватиме про Нього, хоча Він ніколи не забуватиме про світ, а історія повторюватиметься циклічно, у ній ми чи не щомиті бачитимемо і страждальних матерів, і плачучих невіст, і жертовних Симонів з Киринеї, і відважних Веронік, і розкаяно-нерозкаяних розбійників… Ми – це вони, а вони – це ми. Сюжети повторюються, як і незмінним є Хрест. «Йди за Мною»… .
Тиша Страсної п’ятниці запала над світом, вона важкими краплями стікає з Хреста, змішана з водою і кров”ю з Пречистих Ран, адже людство у різних куточках нашої планети сьогодні прагне миру.
Хрест поставлено на Голгофі. І ти стоїш під ним ніби і на самоті, та водночас в єдності з вмираючим Христом. Ти вмираєш старою людиною і відроджуєшся до нового життя. In manus Tuas, Pater, comendo spiritum meum! У Твої руки, Отче, Свого передаю духа. Хрест зі мною, він в мені – як мірило совісті, місток над особистими прірвами і дорога спасіння. У цей витишений вечір я дякую Богові за всі свої хрести і за милість жити у цій непорушній системі координат!
Юліана Лавриш
Повязані записи
