Письменниця й авторка фейсбук-проєкту «Плани на завтра» сестра-редемптористка Антонія (Шелепило) поділилася зі своїми читачами думкою про те, як знайти причини свого небажання молитви та побороти його.
Про це монахиня пише на своїй сторінці у соцмережі «Фейсбук».
«Одного разу я усвідомила своє небажання молитися. Копнула глибше і побачила, що в його основі – мій сценарій молитви: прийти і сісти перед Богом, як на суді. Дивитися на себе поглядом осуду і перемотувати перед очима все, через що почуваю себе винною. Звідки може взятися бажання іти на розмову з Тим, хто мав би бути моїм суддею чи прокурором? Нізвідки», – пригадує сестра Антонія.
«Але це була моя форма молитви. Можливо, її “хвіст” тягнеться з дитинства, де Бог мав би пильнувати всі мої помилки і красивим Божим почерком нотувати їх у грубу книжку мого життя. Але це далеко не про Бога. Це про мене», – зазначає монахиня.
Секрет нового віднайдення бажання молитися від сестри Антонії – це переосмислення своїх стосунків із люблячим Богом. Тільки тоді молитва буде простором довіри, у якому Він вислуховує і зціляє.
«Він точно не сидить з нотатником, чекаючи мене щодня на розмову.
Він сидить з повною валізою любові, зцілення і радості.
Бо я прийшла.
Йти на зустріч з Богом, як на побачення.
Як на зустріч з найбільшою Любов’ю.
Я насправді можу говорити про себе щось болюче і негарне, за що мені соромно, але лише для того, щоб отримати полегшення, а не вирок.
Щоб Він полив ліками це місце рани.
Щоб торкнувся, подув і спитав, чи ще болить.
А потім – щоб ми говорили про Нього.
Про нас із Ним.
Про те, як нам добре разом.
Як швидко летить час, коли ми розмовляємо чи мовчимо»
Хіба закоханим хочеться говорити про минулі помилки, фокусуватися на чомусь найгіршому про себе? – на це питання сестра відповідає: достатньо попросити пробачення, назвати це і любити вдвічі більше, ніж образили.
«Стосунки любові – це простір безпеки, а не осуду.
Місце зцілення, а не вироків.
Ось чому я почала хотіти йти на молитву.
Бо йду не у залу суду, а у залу любові».
Також читайте: «Слово “ні” – не розкіш, а життєва необхідність»: сестра Антонія про поміркованість
«Я не зустрічала некрасивих»: сестра Антонія про секрет правдивого бачення себе
«Саме так Бог говорить мені про мене»: сестра Антонія про слова підтримки для себе й інших
Повязані записи
