16 січня — День пам’яті захисників, які тримали оборону Донецького аеропорту з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року.
Цих відважних воїнів називають “кібограми” за незламність їхнього духу. Відтак, завтра о 9:00 у Гарнізонному храмі свв. апостолів Петра і Павла (вул. Театральна) звершать заупокійну Божественну Літургію за воїнами, які загинули, виконуючи це бойове завдання. Долучитися до молитви можна онлайн – за посиланням.
“Кожного року дуже багато людей на своєму рівні старається пам’ятати про великий подвиг наших захисників — захисників України. Ми, звичайно,звикли їх називати “кіборгами”, але коли з ними спілкуватися , то вони говорять, що вони звичайні люди. Вони люблять свою країну і мають великий дух захисника, який хочеться поставити у приклад прийдешньому поколінню. Воїни мають справді волі до того, щоб стати захисником своєї рідної землі. Щодо молитви, то вона буде відбуватися о 9:00. Ми насамперед запрошуємо долучитися до онлайн-трансляції, яка буде із фейсбук-сторінки Гарнізонного храму. Як і щороку, будемо в особливий спосіб згадувати тих, хто віддав своє життя, захищаючи Україну”, – повідомив настоятель Гарнізонного храму о. Тарас Михальчук.
Старший лейтенант Богдан з позивним “Бруно” з 93ї механізованої бригади був не тільки очевидцем подій у Донецькому аеропорті, але і сам є кіборгом та залишається діючим військовослужбовцем. У коментарі “Духовній величі Львова” він розповів, що захищаючи аеропорт, попри великі морози, ніхто із воїнів тоді не захворів. Так, ніби звичайні люди, але вони настільки змобілізувалися, що зуміли виконати бойове завдання до кінця.
“Я ніколи не забуду ті страшні морози до мінус 27-ми градусів. Враховуючи бетонні покриття, ці вітри постійні, було дуже холодно, але ніяких хвороб ні у кого не було. Люди були сконцентровані тільки давати відсіч противнику і перемагати. Це мене дуже вражало. Звісно, всі невиспані, бо противник постійно штурмував аеропорт, без зупинки, на виснаження. Але всі витримували. Навіть води інколи не було. Тому що були такі важкі періоди, коли елементарно води не могли підвезти у аеропорт. А та, що була, при такій мінусовій температурі просто замерзала. Щоб її розігріти доводилося розігрівати пляшку власноруч, щоб хоча б трішечки води випити. Люди, які захищали Донецький аеропорт, виконали задачу до кінця. Здали аеропорт, але не здали підступи до нього”.
Подвиг кожного Героя у армії пам’ятають щодня – наголошує воїн.
“Я розпочинав свою службу у батальйоні “Донбас”, потім перейшов у 93-тю механізовану бригаду. Службу я не залишав. І подвиг кожного Героя ми завжди пам’ятаємо. Адже поруч зі мною і сьогодні ті люди, які були зі мною і у аеророрту і на і інших бойових завданнях. Ми мусимо пам’ятати. До всіх наших Героїв ми ставимося з величезною повагою”.
Повязані записи
