«Це не довбана книжка, це зброя. Зброя, націлена в серця і голови слабких та зневірених, вона дасть нам владу над ними. Якщо ми хочемо керувати не одним єдиним містечком, нам потрібна ця книга. Люди приходитимуть звідусіль і робитимуть те, що скажу я, якщо слова будуть з цієї книги. Так вже було, і так буде знову. Усе що нам потрібно, – це книга».
Саме такі слова були сказані одним з головою банд. Здається – що йому до якоїсь книги? Але коли людина розуміє цінність – вона буде гнатися за нею. Адже буде розуміти її силу та владу!
Як часто ми, люди, замислюємось над одним простим питанням: що є для нас цінним? Адже саме наші цінності будуть визначати наші бажання і прагнення. Залежно від того, якою шкалою ми керуємося, буде залежати наше життя. Людина не може жити без принципів – це її компас, за яким вона слідує.
Герой пост апокаліптичного фільму «Книга Ілая» (The Book of Eli) дуже незвичайний. Його не можна зрозуміти одразу. Його взагалі неможливо зрозуміти. Хто він, чого хоче та куди йде? Перед нами не найкраща картина: світ, зруйнований чимось страшним. На своєму шляху мандрівник зустрічає дуже багато кратерів, які були утворені гігантськими метеоритами. Всюди пустеля, випалені території і бандитські зграї, які шастають по різним місцям мертвого світу в пошуках скарбів. Так, тепер істинний скарб – це їжа, вода та засоби особистої гігієни. Коли за ним пішла одна дівчина, вона запитала:
- Ти пам’ятаєш, яким був світ до вибуху?
- Так
- Яким ж він був?
- Люди мали більше, ніж потребували і не розуміли, що є на справді цінним. Викидали на смітник речі…за які люди тепер одні одного вбивають.
Це свідчить про те, як можуть змінитися цінності, що побудовані на людському «Я», або створені за людським скеруванням. Різниця між цінностями людини та Бога наступна: людські цінності мінливі, Божі – вічні.
Мандрівник йде на захід, він шукає щось конкретне. Та несе він з собою теж щось незвичайне, невелике. Старанно наглядаючи за своїми речами, він готовий захищати себе та те, що він несе, від будь яких бандитів. Він дуже добре володіє бойовим мистецтвом, при ньому завжди його рюкзак і меч. Він дуже обережний, зауважує будь-яку дрібницю. Саме тому, коли він приходить до невеличкого містечка, його помічають та одразу ж піддають перевірці на канібалізм..
Те, що несе Ілай на захід, потрібно не тільки йому. Хтось готовий сплатити дуже велику ціну за його книгу. Та яку саме? Гроші? Людські житті? Продукти харчування? Та й навіщо комусь знадобилася звичайна книжка? Але злодію вона потрібна за однією причиною: він знає її силу. Незабаром це підтвердиться, коли почнеться чергова стрілянина. Але і тут відбуватиметься дещо незвичайне.
Долаючи перешкоди та труднощі канібалів, бандитів та спеки, він досягає мети, однак не все так просто. Що буде, якщо вам скажуть, що ворогові дісталося те, чого він хотів, і в той же самий час він все втрачає? Дуже гарно сказала одна з актрис: «Уявляю, яка це мука – омріяна річ у тебе в руках, і в той же час ніби за тисячу миль від тебе».
Режисери цього фільму – Альберт Х’юз та Аллен Х’юз – досягли своєї мети: їм вдалося показати весь жах загубленого та занедбаного людства, процвітаючого в умовах феодалізму.
Перед нами на лице вся картина жалкого суспільства і поступового процесу вмирання. Якщо добре придивитися, цей процес навіть можна розписати по пунктах. Головний герой фільму Дензел Вашингтон блискуче впорався зі своєю роллю. Для зйомок у фільмі актор навіть навчався бойових мистецтв у Дена Іносанто, протеже Брюса Лі. Підготовка була не легкою, але достойною.
На виході ми отримуємо не просто дуже якісне, а неординарне і стильне кіно. Брати Х’юз залучили знаменитих і просто класних акторів, прекрасного оператора і в підсумку отримали з рядового сценарію абсолютно непересічну картину, яка є обов’язковою до перегляду всім любителям філософського бойовика або якісної фантастики. Спецефектів особо не було, хоча в сцені з перестрілкою між бандою та Ілаєм можна побачити дещо незвичайне.
Окремо хочеться виокремити актрису Міла Марківна Куніс – цей персонаж дивує, зачаровує, чесно кажучи, вона нагадує Катерину з п’єси Островського і являє собою щось на зразок «променя світла в темному царстві».
Погоджуся з тими, хто каже, що таких фільмів зараз замало. Дійсно, картина піднімає ті питання, про які просто не можна забувати. Відмінний творчий продукт, симпатично збудований і має в основі своїй глибокий і твердий духовний сенс
Підсумок: сам фільм говорить про головного героя і це далеко не Ілай. Він – це інструмент, через якого цей «головний герой» досягає мети. Біблія – вічна книга. Її історія вражає тим, що вона не може померти навіть тоді, коли її вбивають та нищать. Вона живе завжди, і найголовніше – вона живе в серцях тих, хто любить та зберігає її там. Боже Слово – вічне. І не тому, що його не можуть винищити, а тому, що воно живе в серцях людей. Біблія живе вічно!
Родіон Кадацький
Повязані записи
