«До тих пір, поки людина прагне щастя, ніхто не зможе перешкодити їй», – зазначив якось російський історичний прозаїк, драматург і поет Олександр Солженіцин. А й, справді, коли людина любить блаженною та безкорисливою любов’ю, то заради люблячої людини вона згідна на все. Проте, в той же час, дуже важливо не загубитися серед інших, поставивши тільки свої проблеми на перше місце. Безперечно, теперішній прогресивний світ розвивається зі швидкістю світла, однак поруч з новими тенденціями в тій чи іншій сфері – морально-духовні цінності ніхто не скасовував. Як би банально це не звучало, але люди нещасні саме через те, що їм бракує Любові. Тому надзвичайно важливо, щоб любов завжди випромінювалася із нашого серця так, щоб її змогли відчути і побачити інші.
Саме так намагається жити чарівна 11-річна Оленка, яка, на жаль, від народження не може бачити, і тільки мріє про те, аби, нарешті, дізнатись, який вигляд має наш світ. Її мрію повністю розділяють батьки і роблять усе можливе, і навіть неможливе, для того, щоб вона здійснилася. І ось, одного дня, її татові таки вдається пробитись на ефір місцевого радіо, аби розповісти про свою проблему.
Зокрема татові Оленки – Миколі, щодня доводиться тяжко працювати, щоб заробляти не лише на життя, а й сплачувати борги та відкладати на операцію для своєї маленької донечки. Буквально з кожним днем це стає все важче і важче, бо грошей не більшає, а ціна на операцію лише зростає з кожним роком.
Проте Оленка не засмучується і не втомлюється від допитливості пізнати навколишній світ. Одного разу, батько вирішив зробити їй символічного подарунка – спеціального маленького глобуса для незрячих діток, але дорогою додому ненавмисно розбив його. Проте дівчинка не засмутилася, заспокоїла тата і попросила розповісти про те, який він – світ навколо:
– Світ – він одинаковий для всіх, але кожен бачить його по-різному. Розумієш, дорослі люди бачить його не таким, яким він є насправді. Багато хто з них, крім себе, взагалі нікого й нічого не помічає. Ніби дивиться на світ обома очима, але крім себе, більше нікого й не бачить. Ось візьмімо, наприклад, монету. Здавалося б, звичайна монета, а кожен бачить в ній щось своє. Комусь – це сміття, дріб’язок не вартий уваги, а комусь – це півбуханки хліба. Комусь – це дорога додому, а комусь – талісман, що наче приносить щастя, – пояснив батько дівчинки.
– А що бачиш в ній ти, тату?
– А я в ній бачу маленьку частинку своєї найсокровеннішої мрії.
– І моєї, – додала мама Оленки.
– У вас що, одна мрія на двох? – здивувалася їхня донечка.
– І ти одразу дізнаєшся, коли вона здійсниться, одразу, – промовила мати дівчинки.
– Так от, є люди, які бачать світ таким, яким він є насправді. У їхніх руках оживають ляльки і тануть сніжинки. А їхній сміх найщасливіший та найрадісніший в житті.
– І хто ж це, тату?
– Це діти, донечко. Звичайні діти.
– Такі ж як я?
– Такі ж як ти, – відповіли обоє.
Проте у вихорі подій сім’ї доводиться переживати різні труднощі на своєму шляху. Мабуть, Господь хотів пересвідчитися у щирості їхніх намірів та перевірити чи вистоїть їх доброта, коли скрізь оточує несправедливість. І коли здається, що надії вже немає, що в цьому світі панує сухість, байдужість та егоїзм, допомога приходить з найменш очікуваного боку.
Проте, однієї миті Оленка та мати хлопчика із сусідньої палати просять Миколу віддати гроші маленькому восьмирічному Ігоркові. І тут перед батьком постає доленосний вибір, де на терезах з одного боку мрія найріднішої донечки, яка вже незнати коли і чи взазалі будь-коли побачить, або доля хлопчика, який може померти будь-якої миті. То що ж важливіше – як бути, що обрати?..
Сімейний короткометражний фільм-драма «Доторкнись і побач» — зворушлива робота українського режисера Тараса Дроня (кінокомпанії «Nord Production»), знята у Львові в 2013 році, де головні ролі зіграли Юліанія Оршак (Оленка), Євген Лацік (тато Микола) та Олександра Люта (мама Оксана).
Цікаво, що сценарій стрічки потрапив до рук Тараса Дроня випадково. На його електронну скриньку надійшов лист від звичайного банківського працівника із Миколаєва – Олександра Фірюліна, про, з першого погляду, банальну історію, однак сюжет захопив не лише режисера, але й знімальну групу. Щоправда, режисерський варіант сценарію відрізняється на 30-40% від оригіналу.
«Мене захопив сценарій. Історія ніби традиційна, заїжджена, але в ній є нетрадиційний поворот. Фільм показує, наскільки важливо правильно розставляти життєві пріоритети», — каже режисер стрічки. За його словами, сюжет фільму про вибір, про справжній вибір, над яким треба задуматись перед тим як щось робити. І вибір цей є дуже складний. Менше у стрічці акцентують уваги на ваді дівчинки. «Я не хотів, щоб фільм викликав жалість», — наголосив Тарас Дронь. Також лунала критика щодо акторської гри у фільмі.
Отож, як сказав одного разу відомий французький астролог, провидець, лікар і алхімік Нострадамус: «Життя – це всього лише низка з варіантів», – де труднощі різної ступені тяжкості завжди будуть переслідувати нас. Але, тим не менш, варто пам’ятати, що хто б що нам там не говорив, а можливо все! Любов, справедливість і добро у світі все ж існують і перемагають! Тому будьмо людьми та дивімося на світ не рожевими окулярами, а крізь призму серця!..
Бажаємо усім приємного перегляду! 🙂
Повязані записи
