Кожен район міста Львова має сакральні чи світські об’єкти, що визначають вигляд цієї місцевості, без яких дану територію уявити складно. Для Личакова таким, безперечно, є костел святого Антонія. Впродовж декількох сотень років ця святиня є невід’ємною складовою історії Львова, віддзеркалюючи важливі події, що траплялися на вулицях міста. Костел святого Антонія є цікавим зразком архітектури бароко у Львові, який неможливо оминути поглядом. Цей храм наче запрошує нас у подорож минулим, окремі моменти якої стосуватимуться надзвичайно давніх часів, адже ця святиня тісно пов’язана з іншим комплексом францисканців у центральній частині міста, який був серед найдавніших сакральних будівель Львова.
Серед міських виноградників
У “Хроніці міста Львова” Дениса Зубрицького під 1617 роком є запис про те, що місцеві францисканці, надихнувшись прикладом домініканців, забажали отримати дозвіл на будівництво другого монастиря у Львові (перший — костел Святого Хреста і монастир при західній стіні міських фортифікацій). Міська влада не бачила жодних підстав, щоб відмовити представникам згаданої чернечої спільноти. Як наслідок, для потреб францисканців було виділено місце серед міських виноградників, що на Личакові. Ці терени монахам передали безкоштовно, але з умовою, що монастир і костел будуватимуть дерев’яним — щоб останні не могли послужити прихистком неприятелю, який може напасти на місто і сховатися у цих будівлях. Відповідну постанову міської влади підтримав і глава держави, на той момент король Речі Посполитої Зиґмунд ІІІ Ваза.
Непроста доля дерев’яних храмів у давнину
Досить неоднозначною подією в історії Львова був прихід під стіни міста військ Богдана Хмельницького. Й мова зараз не тільки про відкуп, який тогочасні львів’яни були змушені виплатити Хмельницькому та його союзникам задля власної безпеки, але й про немалі матеріальні збитки, завдані місту. Зокрема, постраждав тоді і костел святого Антонія на Личакові. Дерев’яний ще тоді монастирський комплекс францисканців згорів у 1648 році після приходу до Львова козацьких військ Хмельницького та орди татарського хана Тугай-бея. Після згаданих подій на відродження святині довелося чекати декілька десятиліть. Лише у 1669 році новий костел взявся фундувати князь Костянтин Христофор Вишневецький. Однак, цього разу на заваді знову стали непевні часи й військові дії — у 1672 році до Львова підійшли турецькі війська й сили гетьмана Петра Дорошенка. Будівництво нового костелу довелося “заморозити” ще на п’ять десятиліть.
У пошуках свого “обличчя”
Кам’яними літерами історію костелу святого Антонія у Львові розпочали писати лише на початку XVIII століття, у 1718 році. Перо тримав у руках архітектор Павло Антоній Фонтана, за проектом якого святиню й зводили. Фундував ці роботи син Костянтина Вишневецького Януш Антоній Вишневецький.
У 1739 році храм освятили, хоч на цьому будівельні роботи не припинились. Дещо пізніше, у 1765 році, костел пережив ще одну перебудову. За проектом Франца Кульчицького святині тоді було надано її сучасного вигляду. Зокрема, саме у результаті даних робіт з’явився виразний бароковий фасад. При сходах, які ведуть до храму, тоді встановили скульптуру Богородиці, виготовлену знатним львівським майстром Себастьяном Фесінгером. Неподалік є й фігура святого Антонія Падуанського, що виготовлена, імовірно, також кимось із Фесінгерів. Поруч зі святинею є і дзвіниця, зведена через сто років після побудови мурованого храму, у 1818 році — за проектом Йозефа Маркля.
Архітектурні особливості
Костел святого Антонія мурований, однонавний, але з прибудованими каплицями і ризницею. Що є не найхарактернішим для сакральних споруд, він оточений муром. З іншого боку, оскільки цей об’єкт знаходиться за межами давніх міських фортифікацій, останнє видається логічним й закономірним. Для більш давніх часів така особливість була більш типовою. Домінантними в архітектурі святині є елементи пізнього бароко та рококо, що, безумовно, привертає до неї увагу і не залишає байдужим.
З південного боку біля храму мурована триарочна дзвіниця. Зі сторони вулиці Личаківської до костелу святого Антонія можна потрапити з допомогою кам’яних сходинок, які нещодавно реставрували. При цьому, перші, кого в такому випадку доведеться зустріти — це уже згадані фігури Богородиці й святого Антонія, виконані у середині XVIII століття за проектами майстрів Фесінгерів.
З історії комплексу
Францисканський монастир і костел святого Антонія у Львові було закрито у 1786 році в часі касаційної реформи, яку проводила у місті австрійська адміністрація. Водночас, за згаданим храмом все ж зберегли сакральні функції. Костел отримав тоді статус парафіяльної святині для римо-католицької громади Личаківського передмістя. Відтак саме в цьому костелі хрестили видатного поета Збігнева Герберта, який народився поруч, на вулиці Личаківській. У радянський час костел святого Антонія також функціонував. Разом із латинською катедрою у центрі Львова, він був однією з тих католицьких святинь, які не були закриті.
Основні скарби в середині
У костелі святого Антонія можна бачити збереженими як давні твори релігійного характеру, так і цікаві світські твори мистецтва. До прикладу, до сьогодні є розписи склепінь, які датуються ХІХ століттям. Автентичним є також і пластичне оформлення вівтарів. Останні відносяться до періоду бароко. Чи не найбільшу цінність становить ікона “Богородиця з Христом і святою Анною”, що датується першою половиною XVI століття. Цінним і непересічним явищем є й автентичні портрети князя Костянтина Вишневецького (1633 — 1686 рр.) та його дружини Анни з Ходоровських, намальовані в кінці XVII століття. Останні були меценатами храму й жертвували на його зведення та реновації щедрі суми. Зрештою, як жертвували і на оновлення інших львівських об’єктів. Зокрема, каплиць латинської катедри.
Щодо Анни з Ходоровських Вишневецької, то вона є надзвичайно цікавою й непересічною персоною не тільки в контексті історії Львова, але й у загальноукраїнському масштабі. Зокрема, схоже на те, що певна її роль є і в тому, що гетьман Війська Запорозького Іван Мазепа відійшов від царя Московії Пьотра І й прийняв сторону шведського монарха Карла ХІІ.
Святиня у наші дні
У 1995 році до костелу повернулися отці францисканці. З того часу було дещо змінено вигляд комплексу, добудовано господарські приміщення. Також у 2011 році на території монастиря проводили археологічні розкопки. Тоді виявили фундаменти монастирських приміщень. Відбувалися й реставраційні роботи.
Євген Гулюк
Більше інформації можна отримати з наступних джерел:
- Баранюк К. Костел святого Антонія з Падуї – храм, якого не здолав радянський режим // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/kostel-svyatoho-antoniya-z-paduji-hram-yakoho-ne-zdolav-radyanskyj-rezhym/
- Гулюк Є. Бількіс, Клеопатра, Хюррем..? Походження і зв’язки гідної трону львів’янки // Фотографії старого Львова, 2020 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/bil-kis-kleopatra-khiurrem-pokhodzhennia-i-zv-iazky-hidnoi-tronu-l-viv-ianky/
- Жук І., Мельник І. Вул. Личаківська, 49А — костел св. Антонія // Інтерактивний Львів [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/?ci_objectid=191
Фото з
Повязані записи
