Вже другий рік світ перебуває у вимірі пандемії, яка назавжди змінила наше життя. Для українців це справді безпрецедентний час – ось уже друга весна, щодень якої сповнений тривожними звістками про сумні статистики захворювань і смертей, загрози відкритої війни, великого економічного занепаду, ризику втрати будь-яких засобів до життя. Здається, у потоці цих новин можна потонути, просто загубити надію, бо їх неможливо ані осмислити, ані прийняти. І в цьому щоденному хаосі сумнівів, тривог, втрат, що дуже часто торкаються нас безпосередньо, все частіше постає питання – чи присутній серед усього цього Господь?
Час Великого Посту – це особлива сторінка в літургійному році Церкви, що не має аналогів у Богослужбовому її житті. Піст, що є мандрівкою до Воскресення, називають «весною душі» – не лише через календарний час, на який він припадає, а через глибокий символізм відродження завдяки переосмисленню життя та сердечному покаянню.
В умовах пандемії Піст для вірних став ще одним викликом і мусив зазнати багатьох змін. Церква, наскільки це можливо, послабила його вимоги задля підтримки здоров’я своїх вірних. Ми пережили час Посту, в якому були змушені утриматися від храмових Богослужень, залишатися вдома, ізолюватися одне від одного, єднаючись зі спільнотою Церкви хіба за посередництвом онлайн-трансляцій. Цей виклик став успішним поштовхом абсолютно нових церковних проєктів – таких, як наприклад, щоденна вервиця в соцмережах Instagram та Facebook, реколекції та духовні зустрічі у форматі відеодзвінків тощо. Втім, скажу по правді – ніколи не забуду відчуття, коли вперше за три місяці прийшла до храму на Літургію. Неможливо описати словами цього духовного пережиття живої Літургії – мабуть, це відчули багато з нас. Місяці послабленого карантину дозволили відновити традиційне церковне життя (звісно, з урахуванням обмежень), але із настанням третьої хвилі пандемії ризики загострюються, зокрема і для спільноти вірних, які не можуть уявити собі життя без молитви у храмі.
Насправді ж символізм цього часу воістину особливий і служить неповторним духовним досвідом. Час Великого Посту знаменується рядом унікальних Богослужень – Літургія Преждеосвячених Дарів, Великий Канон преподобного Андрея Критського, акцентування на служіннях добового кола, що мають покаянний характер тощо. Разом з тим, змінюється звичний літургійний порядок, в якому вірні не щодня мають можливість приймати причастя. Усі ці особливості покликані глибоко промовити до душі людини – змусити її «зголодніти» за благодаттю, відчути усі рани, завдані власними гріхами, приготуватися до Таїнства Покаяння, аби через нього пережити Воскресення. Якою популярною б не була фраза «У піст головне не їсти одне одного», вона не відображає самої суті Святої і Великої Чотиридесятниці – часу духовної переміни себе самого, яка нерозривно пов’язана і з тілесною аскезою, тобто утриманням від захоплень та пристрастей, що часто є дуже згубними.
Слова «В здоровому тілі – здоровий дух» дуже справедливі, але мають також і дзеркальне значення. Не може бути здоровою тілесно дужа людина, якщо вона зламана і зруйнована духовно, і саме час Посту найкраще дозволяє прислухатися до себе, пізнати себе і вилікуватися через Таїнства Церкви.
Ось чому Великий Піст є неповторним Божим інструментом – ліком, надзвичайно дієвим у часі всесвітньої пандемії. Це час прислухатися і розуміти – себе й одне одного. Тотальна ізоляція, на жаль, закрила нам очі та вуха на багатьох близьких, що нас потребують. Непевність і переживання розхитали віру в милосердного Бога, який ні на мить не покидає своїх людей. Розчарування спричинили агресію до щоденних подій, а відтак відкрили дорогу унинію – повному духовному занепаду, збайдужінню і смерті. Ці виклики насправді є куди небезпечнішими, аніж інфекційне захворювання, від якого потерпаємо.
Саме тепер у нас є унікальний шанс відчути особливу весну. Прислухатися до голосу Божого, який можна почути і серед щоденних цифр невтішних статистик. Упорядкувати думки, розхвильовані місяцями тривоги. Насолодитися прекрасними Богослуженнями Церкви, яка віддано служить вірним, ні на мить не припиняючи молитви, відкриваючи двері храмів для сповіді, Літургії, причастя, буття у спільноті, що лікує від зневіри та безнадії. Великий Піст є площиною миру серед неспокійного моря сьогодення – виміром, у якому можна наблизитися до люблячого серця Бога, зцілитися через власний жаль, очиститися через Його святі дари.
Дорога до Воскресення завжди нелегка. Празник Пасхи, до якого ми мандруємо, серед великих втрат і переживань здається нам недосяжним, неможливим. Але Воскресення наступило через смерть. На всі наші випробування, поневіряння, пережиття, болізні, труднощі в нашого Творця є ліки. Важливо тільки скуштувати, розсмакувати час Його особливої терапії. Відживити душу, яка відтак стане джерелом оздоровлення і для тіла – і відчути по-особливому дотик вічності.
Час Посту – це час надії. Час праці та перемоги над собою. Цей процес іноді нестерпно важкий. Осмислене опанування своїх хиб та пристрастей виснажує і зневірює, але відтак веде до оздоровлення. І дуже потрібно дійсно пережити Піст. Випробувати себе по-справжньому через тілесну аскезу (ніхто не вимагає повного виснаження, але просто повірте – кава після півтора місяця утримання смакує неповторно). Зануритися у прекрасний спадок Церкви, який кожним словом, кожним реченням здатен зворушити і перемінити душу. Присвятити час спомину й молитві за померлих, черпаючи сили з любові, що ніколи не переминає. Відважитися почути власну душу і голос Батька, для якого ти – найцінніший скарб. І звільнитися від тягаря гріха через Таїнство Примирення, після якого можна врешті буде увійти у власне Воскресення.
Серед викликів пандемії, карантинних обмежень, неспокійних новин, клопотів та тривог бережімо душу, яка потребує подиху правдивого життя. Дезинфікумо не лише руки, а й думки. Пам’ятаймо одне про одного. Це те, що мусить зробити кожен із нас – задля себе та задля близьких.
І не сумніваймося – серед усього того Господь присутній. Навіть ближче, ніж у часи благополуччя.
Налаштуй своє духовне вухо і слухай симфонію Посту – час відродження до вічного щасливого життя.
Господь близько.