Ліки для духовного одужання. 5 порад доброї Сповіді від Блаженнішого Святослава

Для того щоб належним чином підготуватися до Таїнства Покаяння (Сповіді), перед тим необхідно зробити важливі кроки в духовному житті. Які саме? Розповідає Блаженніший Святослав на сторінках Департаменту інформації УГКЦ.

Насамперед потрібно зробити іспит власного сумління, тобто пригадати собі свої гріхи і усвідомити зло, вчинене супроти Бога і ближнього.

Наступний крок – жаль за гріхи.

Не достатньо лише згадати, що було. Адже, можливо, хтось милується тим, що зробив, не відчуває сокрушення серця, а навпаки – тішиться своїми гріхами. Натомість той, хто кається, засмучується власними гріхами, шкодує, що ними спричинив собі таку глибоку рану. Цим жалем за гріхи людина хоче справді змінити своє життя, відчуває дискомфорт власного гріховного стану і хоче з нього вийти.

Третій важливий крок, який кожен повинен вчинити, готуючись до сповіді, – прийняти рішучу постанову більше не грішити.

Маємо зробити це навіть тоді, коли розуміємо, що наші злі звички, стереотипи гріховної поведінки часом можуть бути сильнішими за наше бажання від них звільнитися. Але це особисте бажання є дуже важливим, ця постанова не повертатися до того духовного бруду має велику вагу. Бо, якщо ми справді цього хочемо, Господь Бог нам допоможе.

Маємо багато прикладів у Святому Письмі, коли Христос питає: «Чи ти хочеш, щоб Я тобі це зробив?». І грішник каже: «Хочу!». Тоді в Бога є можливість вчинити чудо. Бо, як кажуть Святі Отці, одним із найбільших чудес, які Господь Бог чинить у людині, є зміна її життя, момент, коли грішник перетворюється на праведника. Каже Христос, що в небі є більше радості від одного грішника, що кається, аніж від 99 праведників, яким не потрібне покаяння.

У Таїнстві Сповіді перед священником потрібно визнати всі свої гріхи

Отож у Таїнстві Сповіді перед священником потрібно визнати свої гріхи, а головне – важкі гріхи, ті вчинки, якими ми провинилися, зокрема, порушуючи десять Божих заповідей.

Людина, яка сповідається рідко, через хвилювання або стрес може часом щось забути. Чи хтось із певної причини не може пригадати якогось легкого гріха. Коли ми забуваємо визнати якийсь гріх, тоді Сповідь буде дійсною. Проте важливо, щоб перед священником  ми виявили свій жаль за гріхи і ствердили свою постанову більше не грішити, принаймні докласти зусилля, щоб остерігатися нагоди до гріха, і все зробити, щоб такого вчинку більше не повторювати.

Якщо ж ми навмисно, свідомо і добровільно щось приховаємо, тоді наша сповідь не буде дійсною. І, як ми чуємо, можемо відійти непрощеними і незціленими. Бо священника можна обдурити, але не можна обманути Господа Бога, який бачить наше серце. Тому, якщо ми навмисно приховали щось перед сповідником, то вчинили ще один важкий гріх – святотатство, а отже, зневажили саме Таїнство Сповіді.

Якщо ж ми щось ненавмисно забули чи не згадали, це можна висповідати під час наступної Сповіді і в такому разі Господь Бог нам подарує прощення гріхів.

Про жаль за гріхи і покуту за них

Часом буває так, що людина приходить до Сповіді і не висловлює жалю за свої гріхи, не виявляє наміру більше не грішити. Тоді священник, на жаль, не може від Божого імені дати розрішення і прощення гріхів. Скажу з власного досвіду, що для священника це велика трагедія, коли він, як свідок Божої любові і Божого милосердя, відчуває своїм покликанням обійняти грішника і від імені Господа вилити на нього Божу любов, а грішник не хоче цього прийняти. Це великий біль і жаль, який, можливо, відчуває сам Спаситель.

Коли ж ми здійснили добру, гідну Сповідь, отримали від священника розгрішення від наших гріхів, то отримуємо також покуту, чи, як кажуть старослов’янською мовою, епітимію. Це своєрідні ліки, які ми повинні приймати після Сповіді, щоб зцілитися від рани гріха. Це може бути піст, молитва, милостиня або певні вчинки, які повинні виправити завдану кривду. Наприклад, коли хтось щось вкрав, то повинен віддати вкрадене. Коли хтось когось образив, повинен з тією людиною примиритися.

Тому дуже важливим, можливо, п’ятим елементом доброї Сповіді є виконати ту покуту, яку священник вам дасть як ліки для духовного зцілення і одужання.

Джерело: Департамент інформації УГКЦ 

Фото: nv.ua