Якщо повірити Шеллінгу, який вважав архітектуру музикою, що застигла в просторі, то можна сміливо стверджувати: вулиці Львова наповнені неймовірними симфоніями, операми чи сонатами.
У перший понеділок місяця, 5 жовтня, – Всесвітній день архітектора. Цей день започаткували після Другої світової війни, коли потрібно було відновлювати міста з руїн.
Про те, що Львів протягом усієї своєї історії був багатим на талановитих митців у сфері проектування будівель, знає також і Вікіпедія. У категорії «Архітектори Львова» можна прочитати про дві сотні фахівців, плоди праці яких бачимо у місті. Ми підготували розповіді про тих, хто зробив Львів містом неймовірної архітектури.
Анонім, який спроектував Львівську оперу
Напевно, перше місце у Львові, про яке розповідають туристам, – театр опери та балету імені Соломії Крушельницької. Конкурс проектів для будівництва оголосили 1985 року. Зиґмунт Ґорґолевський, який у той час був директором Промислової школи у Львові, вирішив запобігти звинуваченням у зловживанні службовим становищем, тому відправив проект у Лейпциг, а звідти анонімно його переслали до Львова. Журі надало перевагу роботі саме цього архітектора.
У 1900 році відбулося відкриття оперного театру. Уже через рік на стінах з’явилися тріщини, а ґрунт почав осідати більше, ніж передбачали. У 1903 Зиґмунт Ґорґолевський раптово помер. Подейкували, що він наклав на себе руки, бо знав, що Полтва руйнує фундамент і театр обвалиться. Але, як бачимо, плітки залишилися лише ще одною легендою.
До портфоліо архітектора також належать королівські палаци в Берліні, будівлі суду, в’язниць, бібліотек, церков і житлових будинків. Цікаво також те, що саме він міг стати архітектором Галицького сейму, який тепер є Львівським національним університетом імені Івана Франка. 1975 року Зиґмунт дав свою роботу на конкурс. І фахівці, і преса визнали цей проект найкращим, але згодом він вирішив зняти його з розгляду.
«Різьбив душі людей силою характеру, молотом енергії і кров’ю серця»
Будівничий, професор, громадський діяч, підприємець, меценат – настільки багатогранна постать Івана Левинського. Він є архітектором будинків на вулицях Чупринки, Руській, Степана Бандери, Шота Руставелі, проспектах Т. Шевченка та Свободи. Також за його проектом збудовані храми, лікарні, санаторії.
З 1880-х років починає створювати фабрики з виготовлення промислової кераміки, гіпсу, штучного каміння, столярних, теслярних і слюсарних виробів. Справа не одразу почала приносити прибуток, але це не зупинило Левинського. Згодом його продукція гідно конкурувала на закордонних ринках. До речі, сучасники архітектора згадували, що він усіх називав «серденьками». Тому студенти і робітники і собі почали між собою його кликати «серденьком».
Іван Левинський відмовився складати присягу на вірність полякам, хоч як не вмовляли його колеги. Тому отримав повідомлення про звільнення. Це було справжнім ударом. Менше ніж за два місяці він помер. На нагробному пам’ятнику є надпис: «Різьбив душі людей силою характеру, молотом енергії і кров’ю серця».
Від інженера на залізниці до архітектора та ректора Львівської Політехніки
Ця людина нагадує про себе сьогодні, майже через два століття, не тільки завдяки надзвичайному впливу на архітектуру міста Лева, а через назву вулиці на її честь – Захарієвича. Юліан Захаревич справді знав, як робити свою справу якісно та красиво. Підтвердженням цього є головний корпус ЛП, музей етнографії та художнього промислу, костел і монастир сестер францисканок, реставрація костелу єзуїтів тощо.
У 1860-х Юліан Захаревич працював на Львівсько-Чернівецькій залізниці: був інженером, а згодом начальником руху. У цей час спроектував залізничний вокзал у Яссах. З 1871 починає кар’єру у Львівській Політехніці, де у 1881-1882 рр. займає посаду ректора.
Разом із колегою архітектором Іваном Левинським, про якого вже йшлося, купив ділянку землі у місті, на якій вони за власними проектами побудували вілли.
До речі, за велику любов до Львова та заслуги у сфері архітектури міста Юліан отримав додаток до прізвища – Захаревич-Львігруд. За проектом його сина Альфреда, який також став архітектором, збудували санаторій «Львігруд» у Польщі.
Білі плями в біографії дозволити можна, а неточності на спорудах – зась!
Бернард Меретин – найдавніший архітектор із нашому списку. На його честь також назвали одну з вулиць. Вершиною творчості став собор святого Юра, але, окрім цього, у митця було чимало інших реалізованих проектів та реконструювань у місті: кам’яниці на площі Ринок, костел і монастир сакраменток тощо. Багато храмів збудували за проектами Меретина вже після його смерті 1759 року.
Цікаво, що дослідники творчості та біографії архітектора не знають, звідки і коли саме прибув він до Львова. Сходяться на думці, що за національністю Бернард – німець, проте беззаперечних доказів цього нема. Схиляються до такої версії його походження через те, що сучасники між собою часом називали його німцем.
Немало білих плям у своїй біографії залишив Меретин, однак про вагомість його внеску в архітектуру Львова сумнівів немає.
Тетяна Байбак
Фото: Твоє.місто
Повязані записи
