Невдовзі в Україні відзначать День медичного працівника. Напередодні цього свята, ми поспілкувалися із відомим блогером і головним лікарем медичного центру “Biokurs” Тарасом Жиравецьким, чиї фейсбук-дописи та відео стали інформаційною поживою і розрадою для багатьох людей у найскладніші дні випробувань пандемією. Окрім медичної інформації, пан Тарас публікував і молитви за лікарів та хворих на COVID-19. Як поєднати віру з професією лікаря? Коли завершиться коронавірус? Про це та більше спілкуємося ексклюзивно.
-Як у Вас виникла ідея робити цей блог з порадами, як пережити коронавірус, котрі стали дуже актуальними для багатьох читачів?
– У мене вже існувала сторінка у Фейсбуці, де були приблизно 7 тисяч підписників,а у іншій соціальній мережі в мене було 15 тисяч фолловерів. Враховуючи,що я мав цей інформаційний інструмент, були читачі, то у мене виникла ідея цікаву і корисну інформацію про COVID-19 подавати через Фейсбук. Потім я вирішив записати відео. Цей запис почали дуже активно поширювати, відео набрало близько мільйона переглядів навіть без реклами.
-Як Ви вважаєте, чому потрібні такі онлайн-поради, блоги з коментарями від медиків? Це через те, що люди не мають контакту зі своїми лікарями на місцях?
-Сімейний лікар може мати до 1800 підписаних декларацій. З кожним йому прокомунікувати важко. Лікар може дати лише якусь коротку пораду. Тому, якщо кожен почне телефонувати своєму сімейному лікарю за порадами, то він буде лише відповідати цілими днями на дзвінки. Телебачення давало замало інформації про коронавірус. Було більше інформації про гігієну, дистанції, антисептики, але як реагувати на ці всі речі ніхто не радив. Саме тому моя сторінка у Фейсбуці стала доволі ефективною.
-Де Ви черпали інформацію для цих порад? Чи зі своєї особистої практики, чи, спілкуючись із людьми?
-Я черпав з різних джерел. Я вільно володію англійською мовою, тому можу читати інформацію з міжнародних джерел. З’явилися китайські протоколи лікування, перекладені на англійську мову (на мою думку, це найкращі протоколи), потім з Європи. Крім того, звичайно, спілкувався з колегами, різних спеціальностей: це й інфекціоністи, і пульмонологи. Крім того, 20 років моєї практики – це також певний плюс. Тому, враховуючи супутні патології, я міг давати поради стосовно ковіду.
– А чому Ви взагалі у юності обрали професію лікаря, адже вона є дуже непростою, особливо сьогодні?
– Кожен має свій шлях. У мене батьки були у медицині. Всі 20 років мені подобалося працювати лікарем. Я почав працювати відразу після закінчення інтернатури у приватній медицині, тому мав ширший вибір простору для своєї діяльності. У кінцевому результаті я трохи розчарований, що молодь не дуже має бажання вчитися по медицині, зокрема вчитися думати. Бо працювати по протоколу – це добре, але, наприклад, для лікарів старшого покоління, яке я застав, головне було – лікар думаючий, а не протокольний.
– Часто можна почути про те, що лікарі – це дуже цинічні і корисливі особи, які потребують від пацієнтів тільки грошей.
-Це стосується і поліціянтів, і вчителів, і усіх людей, які мали відношення до бюджетної галузі, яка була безкоштовною. Зараз з’явилося багато лікарів-приватників, але чимало пацієнтів не готові платити за медичні послуги. Страхова медицина у нас не розвинена. У пересічних людей немає навику планувати медичний бюджет. Планують весілля, купівлю машини, але на медичні послуги, люди не готові відкладати кошти. Тому, коли трапляється якась медична проблема, яка потребує складного вирішення, то людина стикається з тим, що держава не покриває повної ціни лікування, і лікар тоді здається такою неприємною людиною, яка нагадує про ціну за лікування.
-Де лікар має знаходити баланс між честю професії і грошима?
-Частина лікарів пішла у приватні клініки або створила такі клініки, частина емігрувала за кордон, де їхню працю оцінювали на нормальному рівні. В Україні поки система низьких зарплат працює, і є ризик того, що потрібно просто вижити. За мінімальну зарплату неможливо утримувати родину. Відповідно, коли лікарям перестануть давати кеш у кишені, то ця ситуація припиниться. Таке було, наприклад, у Туреччині, коли після величезних інвестицій США у медицину, лікарі не отримують коштів у кишені. У них дуже висока зарплата і менші податки. Але трансформація тривала 18 років.
– Я звернула увагу, що у себе на фейсбук-сторінці, Ви постили тексти молитов за лікарів чи за одужання хворих.
– Я старався, щоб сторінка була більш позитивна і духовна. Враховуючи, що у нас країна християнська, то така корисна річ як молитва і за пацієнтів, і за лікарів, мала б піти всім на користь.
– А чи особисто Ви стикалися у своїй лікарській практиці з випадками, які посилювали віру?
– Вища сила вступає у дію і на початку лікування, і наприкінці. Віра у Бога надихає і лікаря, і пацієнта. Ми, лікарі, не маємо права забирати у пацієнта надію на одужання. Буває така ситуація, коли у нас є звичка казати: “все,це безнадійно”. Це найгірше, що може бути. Деколи стається чудо, і пацієнт одужує. Ми маємо думати на крок вперед і завжди давати пацієнту надію.
– А особисто Ви, чи можете назвати себе людиною віри, чи не зовсім?
– Я вірю у Бога і спілкуюся зі священниками з різних конфесій. Ми підтримуємо один одного. І так само, я іноді раджу пацієнту звернутися за розмовою до священника, хоча би за розмовою. Бо деколи розумний священник і молитва дає свої плюси в одужанні і направляє нас. Як кажуть, у руках Бога лікар краще працює, а пацієнт легше одужує.
– Відомий нейрохірург Генрі Марш часто підкреслює, що він не вірить у Бога і до цього його спонукає медична професія.
-Наш організм працює, як машина, як біоробот. Але людина наділена чимось значно більшим, аніж штучний робот, якого ми створили. Ми вивчили механіку роботи організму, але душа наша – це дуже комплексне, велике поняття. І я вважаю, що це ментальне достатньо складне. Ми можемо розібрати вірус, протидіяти йому у вигляді вакцини. Але душа людини – це завжди загадка, її не можна до кінця пояснити. Думаю, що кожен лікар приходить до того, що без допомоги Бога працювати важче. Якщо вам допомагає релігія, то це добре. Однак, звісно, що тут має бути здоровий баланс. Бо якщо є серйозна хвороба, наприклад, онкологія, то тоді якщо просто молитися і не лікувати пацієнта, то шанси одужати будуть у нього маленькі. Тобто має бути співпраця лікаря, священника і пацієнта.
-Повертаючись до теми коронавірусу, чого зараз чекати від пандемії? Нової хвилі восени?
-Якщо подивитися на Європу, то досить спокійна зараз ситуація. Лише у Британії почала кількість недужих зростати, за рахунок нового штаму. У Росії пішла ще одна хвиля, досить швидко почала розвиватися ситуація, переповнені стаціонари у великих містах.Що чекає на нас? Вакцинація не гарантує того, що ми не заразимося вірусом. Це потрібно нам зрозуміти. Крім того, вакцинація має бути подвійна для кращої опірності організму. Вакцина – це тема легшого перебігу коронавірусу і меншої кількості смертей для тих, які заразяться. Друге – вакциновані, все одно, можуть поширити коронавірус і заражати. Окрім того, вакцинація у нас відбувається на низькому рівні. Більшість людей вакциновані лише однією дозою. Є ще чимало відсотків дорослого населення, яке ще не перехворіло. Якщо зайде новий штам, то нас може чекати нова хвиля, судячи з того, що ми мали перед тим. Чи це буде вкінці літа, чи всередині осені, то думаю, що після цього у нас має виробитися колективний імунітет. І до наступного літа кількість захворілих коронавірусом або знизиться до мінімуму, або просто зникне. Я не думаю, що коронавірус з нами назавжди.






70 коментарів
Найактуальніші
-
6
-
Подобається
- Відповісти
- 5 дн.
1 відповідь -






-
Нове сповіщенняНепрочитані
Люба Домчак, Nataliia Vereshko і ще 25 поширили допис сторінки Духовна велич Львова.
кілька секунд томуЛюба Домчак, Nataliia Vereshko і ще 25 поширили допис сторінки Духовна велич Львова.