До поч. ХХ ст. в середмісті Львова (територія, що була оточена середньовічними мурами) був лише один православний храм – церква Успіння Пресвятої Богородиці. На місці церкви стояли ще три храми, про вигляд останнього ми можемо дізнатись з печатки Успенського братства, що існувало при церкві.
Будівництво теперішньої церкви розпочалось в 1591 р., після того як попередній храм згорів під час пожежі. Проект розробив відомий львівський архітектор Павло Римлянин. Спершу церкву зводили з цегли, однак пізніше, за рішенням Успенського братства, цеглу замінили на тесаний камінь. Павло Римлянин не завершив будівництво, тому його справу продовжив Амвросій Прихильний. Починаючи будівництво нового храму, Павло Римлянин опирався на фундамент попередньої церкви.
Кошти на будівництво жертвували православні львів’яни, молдавські господарі (князі), гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, львівський купець Костянтин Корнякт, московські царі Федір Іванович й Борис Годунов (допомога трактувалась як підтримка православними правителями своїх єдиновірців у католицькій країні). Будівництво тривало до 1629 р. Цього ж року храм було освячено за участі львівського владики Єремії Тисаровського та архімандрита Києво-Печерської Лаври Петра Могили.
Новий храм зведено у вигляді тринавної базиліки, з півкруглою апсидою. Увінчано церкву трьома куполи з ліхтарями, центральний з яких опирається на чотири колони і піднімається дещо вище двох інших куполів. Храм складається з трьох частин – бабинця, головної нави та напівкруглої вівтарної частини. Цікаво, що у храмі поєднано традиції української та європейської архітектури, зокрема трикупольне завершення храму характерна для українських дерев’яних церков.
Фасад храму досить скромно оформлений. В зовнішньому оздобленні храму варто виділити витесані в камені тематичні сцени на Біблійні теми, зокрема Мелхиседек і Авраам», «Жертвоприношення Авраама», «Благовіщення» і «Успіння», що розміщені на стінах церкви з вул. Руської. Зі сторони подвір’я церкви на стінах вирізьблено барельєфи «Св. Миколай», «Деісус», «Св.Георгій» та «Герб Братства з вежею-дзвіницею».
Під час пожежі 1779 р. храм був пошкоджений, і з певними змінами даху був відновлений у 1796 р. У міжвоєнний період у храмі встановлено вітражі Петра Холодоного-старшого, які збереглись до наших днів: в апсиді – «Архангел Михаїл», «Матір Божа – Запорізька Покрова», «Архангел Гавриїл», у південній стіні – «Ченці Св. Антоній та Феодосій Печерський й літописець Нестор», «Свв. Володимир й Ольга, Борис і Гліб» та «Петро Конашевич-Сагайдачний, міщанин Костянтин Корнякт, гетьмани, жіноцтво та козаки». Цікаво, що вітражі не є характерними для православних храмів, а Петро Холодний в Успенській церкві вперше в Україні використав вітражні композиції у православному храмі.
Теперішній іконостас храму авторства львівських майстрів Михайла Філевича та Франциска Олендзького встановлений у 1773 р. Попередній іконостас авторства Федора Сеньковича обгорів під час удару блискавки і після реставрації переданий до церкви с. Грибовичі, де зберігається й дотепер. Намісний ряд теперішнього іконостасу виконаний у ХІХ ст. Мартином Яблонським. Також у храмі зберігаються мощі свв.. Пантелеймона, Меркурія та Анастасії.
У криптах храму були поховані Микола й Анастасія Красовські (діячі Ставропігійного братства), Костянтин Корнякт, а також Іван Підкова (пізніше перепохований у Каневі.
До початку XVIII ст. церква була православною, потім, до 1946 р. – греко-католицькою, а у 1946-1989 рр. – знову православною (підпорядковувалась РПЦ). Зараз Успенська церква – кафедральний храм Львівської єпархії УАПЦ.
Однак, церква не була першою будівлею в Успенському комплексі. Найраніше зведена дзвіниця, що має назву вежа Корнякта, відповідно до прізвища фундатора, львівського купця грецького походження Костянтина Корнякта. Зведена у 1572-1578 рр. за проектом архітектора Петра Барбона, вежа вважається однією з найгарніших церковних веж Європи. На вежі, ще до завершення будівництва, було розміщено дзвін «Кирило», діаметр якого 2 метри. З «Кирилом» пов’язана цікава історія. На дзвін скаржились жителі міста, зокрема ченці-домініканці, яким дзвін перешкоджав проповідувати у церкві. Дещо пізніше дзвін почав виконувати функції головного у місті, сповіщаючи його жителів про військову небезпеку, пожежі та інше. Також на вежі знаходилась тюрма для членів Успенського братства, що провинились. Під час турецького нападу 1672 р. вежа була пошкоджена, і відновлена у 1695 р. – був добудований 4 ярус вежі. Під час свят на галереї верхнього ярусу виступав хор Ставропігійного братства. Зараз вежа Корнякта є однією з візитівок Львова, вона зображена на промо-логотипі міста.
Поруч з церквою та вежею зведено каплицю Трьох Святителів – Василія Великого, Іоанна Златоустого та Григорія Богослова. Деякий час вона навіть виконувала роль церкви (після пожежі 1571 р.). Каплиця побудована на кошти того ж Костянтина Корнякта. Будівництво завершено у 1591 р. Каплиця у плані прямокутна, увінчана трьома куполами на барабанах. Каплиця постраждала під час пожежі 1671 р., однак була відбудована на кошти братчика Олексія Балабана. Вже у XIX ст. у стінах каплиці пробито двері, що з’єднують її з Успенською церквою.
Успенський комплекс – унікальна пам’ятка української та європейської ренесансної архітектури. Настоятелем храму є о. Ігор Бурмило.
Адреса:79008, вул. Руська, 5
тел.: (032) 235-67-13
Розклад богослужінь:
ЩОНЕДІЛІ
7.30 – св. Літургія
9.00 – св. Літургія
11.00 – св. Літургія
18.00 – Вечірня
БУДНІ
8.00 – св. Літургія
9.00 – св. Літургія
18.00 – Вечірня та молебень
П’ЯТНИЦЯ
18.00- Акафіст до вмч і ціл. Пантелеймона.
СУБОТА ТА ПЕРЕДСВЯТКОВІ ДНІ
18.00 – Всенічна відправа
Назарій Лоштин
Повязані записи
