У Святому Письмі ми декілька разів зустрічаємо твердження, що Церква Христова повинна бути зведена на камінні. Таким камінням, між усім іншим, є й міцна та добре організована спільнота парохії. Саме цей принцип і взяли за основу вірні, священики та адміністратор парохії при храмі святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії Української Греко-Католицької Церкви у Львові – вони разом моляться, багато спілкуються, п’ють каву, організовують спільні поїздки, прощі та усі разом працюють задля благоустрою території та догляду за храмом. Ще вміють гарно та цікаво розповісти про себе та свою діяльність.
Початки парохії, організаційні моменти
Парохію святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії УГКЦ було зареєстровано у 1998 році. Район довкола саме активно розбудовували, почали з’являтися перші сучасні будівлі, сюди активніше стали селитися люди. Закономірно, що зі збільшенням населення в районі, зростанням кількості молоді, у людей виникло бажання і потреба організувати собі куточок для духовного зростання та спілкування, парохію. На початках молилися на квартирі, у дитячому садочку, а навесні 2004 року на місці нинішнього храму збудували тимчасову капличку і почали надалі збиратися там.
У тому ж 2004 році, на празник Віри, Надії, Любові і їх матері Софії, владика Ігор (Возняк) освятив каплицю і іконостас. Відтак впродовж 2004 – 2020 років люди молилися саме там. Від моменту заснування парохії і до наших днів її очільниками були троє адміністраторів. Спочатку отець Андрій (Мацьків), який зараз служить в Італії. Після нього отець Андрій (Кошлань), який сьогодні є настоятелем храму святих Андрія і Йосафата на Левандівці. Нинішнім адміністратором парохії святих Віри, Надії, Любові та матері їх Софії (з 2 січня 2011 року) є отець Андрій (Корчагін).
Про сучасний храм
Від першого і до останнього камінчика храм святих Віри, Надії, Любові та їх матері Софії є спільною справою місцевих вірних, священиків та архітекторів. Святиня постала за проектом, який був розроблений в архітектурному бюро, що раніше існувало при Львівському національному університеті природокористування у Дублянах. Архітектори прислухалися до того, яким хотіли бачити свій храм прихожани, а тоді напрацьовували варіанти майбутньої святині. Цей проект зайняв перше місце в Україні у конкурсі проектів майбутніх храмів, а звели святиню усього за шість років.
Домінантою святині, що має неабияку естетичну і символічну цінність є вітражі. Вони двосторонні, зображення відчитується як в середині храму, так і ззовні. Ще в святині багато зображень ангелів. На хорах бачимо вітражі ангелів, які славлять Бога, граючи на музичних інструментах.
По обидва боки святині зображено архангелів. У святилищі ж є ангели з сурмами. Вона мають особливу функцію – повинні нагадувати священику, який служить літургію, про другий прихід Христа. Храм не розписаний повністю, але це також є в планах парохії на майбутнє. Дуже незвичайним, у чомусь навіть унікальним, є іконостас святині. Він був виготовлений майстрами з міста Косів, що на Івано-Франківщині, робота над окремими його елементами ще також незавершена. У храмі сучасна плитка, є підігрів підлоги.
Життя парохії
При храмі функціонує багато різних спільнот. Перш за все, варто сказати про дорослий, молодіжний і дитячий хори. “Дзвони” називається дорослий, “Слідами Херувими” молодіжний, а дитячий було створено, є регент і вже відбувалися репетиції, але систематичну роботу хору зупинили спочатку коронавірус, а зараз війна. З осені планується відновлювати діяльність дитячого хору. Тим більше, що вони уже співають літургію. На парохії також діють такі спільноти, як “Матері в молитві”, молодіжна спільнота “Діти світла”, жіноча молитовна спільнота, чоловіча молитовна спільнота тощо.
При храмі є декілька адміністративних приміщень і одне з них функціонує у якості катехитичної школи. Таким чином, кожного року приблизно 100 – 120 дітей тут готують до першої сповіді і причастя. Парохія часто організовується на молитовні зустрічі і спілкування, вони разом відбувають прощі. До епідемії коронавірусу священики, з дозволу батьків, регулярно ходили на катехизацію дітей до садочків, які розташовані поруч. Налагоджена і співпраця зі школами в районі. Там священики проводять бесіди з учнями 8 – 10 класів, навчають їх любові до Бога. На парохії практикують спільні прощі та поїздки. При цьому, йдеться як про ближчі виїзди, так і відвідини закордонних локацій. Скажімо, це поїздки у Крехів і Страдч, Європою, на Святу Землю тощо. Для дітей регулярно організовуються табори. Основою парохії є люди у віці від 30 до 50 років. Вірні самостійно доглядають за храмом, територією і дбають про благоустрій.
Реліквії храму
З нагоди відкриття храму із Ватикану було передано мощі святих мучениць Віри, Надії, Любові та їх матері Софії.
Цей процес був досить тривалим і складався із декількох етапів, адже на початку парохіяни зверталися із прохання до Митрополита Львівського УГКЦ владики Ігоря, а по тому це звернення спрямували у Ватикан. Реліквії передано на постійно, вони зберігаються у храмі, в мощовику, який спеціально для цього придбали в Києві. Також у храмі є мощі святих Конрада, Фелікса, королеви Єлизавети і ін.
Автор: Євген Гулюк, фото Оксани Бабенко
перше фото з Інтернету
Повязані записи
