Весна – початок нового життя. Це пора для свіжих можливостей, щоб з цим запалом та ініціативою досягати неймовірних речей, які дадуть свої плоди у майбутньому. Такий шанс в особливий спосіб помічає молодь, яка у енергійності духу може почерпнути натхнення від природи. Її краса, у поєднанні з щирим щебетанням пташок, лагідними зігріваючими проміннями сонечка та бадьорим ковтком весняного подиху, здатна творити дива. Бракує лише одного – оновити свої погляди, щоб рухатись до конкретної грандіозної мети. Вона ж має бути переконливою та приносити радість.
Святий Іван Павло ІІ як глибокий богослов, що ціле своє життя віддано служив Богові, був також уважним слухачем Господнього слова. Саме тому, в останню неділю Великого посту, коли Церква роздумує над тріумфальним в’їздом Ісуса в Єрусалим, Папа виявив хорошу ініціативу. Він бажав долучити молодь до цієї недільної Доброї Новини, яка багато промовляє, зокрема, до молодих людей. Адже, яка основна думка цього Євангелія? Читаючи про цю подію, в мені особисто переважають почуття радості та перемоги. Св. Іван Павло ІІ хотів звернути увагу молоді до того, що в Бозі ми повинні торжествувати. Саме тому, звичай святкувати у Квітну неділю День молоді перейшов сьогодні на цілу Церкву.
Думаю, що запрошення св. Івана Павла ІІ є також викликом. Це пов’язано з сучасними технологіями, які можуть перешкодити молодим людям у плеканні своєї виняткової відкритості, щирості та любові. Тому, слушно папа Франциск закликав минулого року у Кракові на СДМ змінити комфортний диван на черевики дії. Ми повинні діяти яскраво, а вірити щиро та голосно. А як це зробити підказує Євангельський уривок з Квітної неділі.
Люди, що оточували Христа, який їхав на осляті, бачили Того, Хто зцілює, дає поживу Слова, що містить в собі любов та виклик до зміни. Це бачимо у їхніх діях: вони стелять пальмові гілки перед Ісусом та викликують: «Благословен цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах» (Лк. 19,38). Ці люди відчували особливість особи Христа, як і молодь, котра відчуває новизну Ісуса. Так, ми можемо бути на шляху зростання віри, але початок цієї стежини покаже унікальність Євангелії. Це тому, що воно містить завжди свіжий подих правди. Потрібно тільки відважитись на цей шлях.
Хорошим стартом є спілкування, ділення досвідом, яке є благодаттю до збагачення нашої віри та здійснення очікувань. Взаємне ділення може дати свої плоди у християнських спільнотах. Маємо потребу в об’єднанні, адже світ не дуже сприяє розвитку віри. Крім того, ми, сьогоднішня молодь, не маємо страху, бо більшість народилося вже у незалежній Україні. Тут не має духу рабства та скованості. Натомість нам дається шанс до народження прекрасних речей, які походять з хороших ініціатив.
У цей торжественний день, який є передсмаком Воскресіння, маємо щиро радіти, адже Христос приносить у світ нову надію на вічне життя та щастя. Водночас наберімося терпіння прийняти важкі часи, коли нас не шанують та не розуміють. Як це робити, показує Христос протягом наступного страсного тижня у своїх Євангельських подіях. У житті можемо часто переживати сумнів, страх, але ці моменти служать для нашого добра, як би це парадоксально не звучало. Варто пам’ятати, що з нами Бог, який обов’язково дасть силу це пережити.
Отож, довіряймо Богові попри все, а Він точно підкаже, як вчинити в різних ситуаціях. Господь є правдивим царем, який перемагає будь яке зло, а тому закликає приєднатися до Його слави вже тут і тепер. Наступний же тиждень може стати хорошим часом, щоб оновити мотиви, які спонукають нас йти за Христом.
Навесні приємно спостерігати, як народжуються бруньки дерев і в скорому часі все навколо оживає, стає зеленим дивом. Як добре, що дерева живляться водою та теплом сонця. Адже цього могло не бути, якщо б їхнє коріння, наприклад, не змогло дістатися до води. Для мене це стає хорошою мотивацією, щоб досягти свого джерела, яким є цілюще слово Христа, щоб у цій радості щиро приносити плоди надії, енергії та відваги. Тому, бажаю всім вам знайти своє справжнє джерело, завдяки якому ви могли б бути радістю та весною для інших людей, що сумніваються. Адже разом можемо створювати нову Україну, яку хочемо бачити у своїх очікуваннях.
Бр. Яків Шумило, ЧСВВ
Повязані записи
