У вівторок, 21 лютого 2017 року, на Філософсько-богословському факультеті УКУ (вул. Хуторівка, 35 а) відбувся семінар-презентація книг о. Йоаникія Черського “Методи інтерпретації Нового Заповіту”та о. Юрія Щурка “Термін ζητέω в Євангелії від св. Луки”. Окрім того, о. Йоаникій прочитав коротку лекцію про методи інтерпретації Євангелія, якими він послуговується.
Пропонуємо Вашій увазі короткий огляд презентації, конспект лекції о. Йоаникія, а також фотографії з події.
Для багатьох нинішніх біблістів, котрі вийшли з середовища Львівської Богословської Академії, отець Йоаників Черський був учителем і наставником. Саме тому презентація його книги “Методи інтерпретації Нового Заповіту” 21 лютого в стінах УКУ була знаковою. Разом з цією книгою було також представлено працю о. Юрія Щурка, учня о. Йоаникія, “Термін ζητέω в Євангелії від св. Луки”.
За словами отця-декана філософсько-богословського факультету Романа Завійського, завдяки копіткій праці видавництва УКУ та інтелектуальним зусиллям кафедр філософсько-богословського факультету презентації нових видань відбуваються часто, проте ця презентація була непересічною. Адже презентувалися одразу дві книги: учителя отця Йоаникія Черського та його учня отця Юрія Щурка.
“Ми богослови, систематики чи патристи дуже зачаровані терміном “традиція”, за яким стоїть його грецький еквівалент – “парадосіс”. І ми знаємо що це таке у візантійській історії і богослов’ї. І наш сьогоднішій гість Й. Черський і багато тут присутніх – це частина цього парадосіса, частина цього передання”, – додав о. Роман Завійський.
Книга “Термін ζητέω в Євангелії від св. Луки” – це докторська робота о. Юрія Щурка на богословському факультеті Опольського університету. Тарас Тимо, викладач УКУ, зазначив, що праця о. Щурка використовує метод, який розробляв отець Черський, а сама книга є добрим майстер-класом застосування методології дослідження. Тема праці – термін “шукати” (ζητέω) лиш в одному Євангелії може видатися занадто вузькою. Проте щодо цього Тарас Тимо сказав: “Як в краплині роси можна побачити цілий світ, так само при досліджені Святого Письма взявши якийсь термін, можна побачити відображеним ціле Євангеліє – ціле послання, закладене Господом і людським автором у цей текст… І прискіпливе читання відкриває ті смисли Божого Слова, які би ми не зауважували.”
Отець Юрій Щурко розповів про отця Черського та його богослоську діяльність. Отець Йоаникій народився в Станіславові. Коли йому виповнилося 11 років, його батька закатували більшовики, тому він разом зі своє матір’ю втік до Сілезії, де й залишився навчатися та працювати. За останніх сім років отець кожного року видає одну книжку. Зокрема, однією з останніх є “Впровадження Євангелія від Івана”. А зараз завершує працю “Впровадження в Апокаліпсис”. Всього у доробку отця понад 25 монографій на біблійну тематику.
“Для нас є дуже важливо, щоби ми починали з методології. Тому щоби ми ефективно використовували свої зусилля, ми повинні рухатися в правильному напрямку. А для цього ми повинні задавати правильні запитання до тексту. Що церква нам передала і як нам з тими текстами жити і відповідати на виклики сьогодення.”, – зазначив о. Юрій щодо книги о. Йоаникія.
Сама праця була написана польською мовою. Над український перекладом працювали Андрій Шкраб’юк та Наталія Кіт. Пан Андрій поділився своїми враженнями від перекладу: Не вважаю знання польської мови чи перекладу з неї чимось особливим. Українська цивілізація, яка останніми віками дуже сильно перебувала під впливом російської культури, була довгий час відсепарована від польської культури. В цьому сенсі переклад для мене не був якоюсь великою трудністю, але був великою цікавістю. Я сам, перекладаючи, вчився.”
За словами Андрія Шкраб’юка, хоч польська та українська – мови близькі, але творення термінології в них відбувалося у різному контексті. Польська мова виховувалася в контексті латинському, який дуже часто накидав свої поняття і терміни, які входили також у слов’янські мови, але не творив питомих термінів. Натомість перебування України під грецьким і візантійський впливом спричинилося до того, що в нашій мові є безліч термінів, яких немає в польській. Наприклад, в українській мові є два слова на означення щасливий: щасливий (felix) і блаженний (beatus). Так само у нас є чудове богословське розрізнення між термінами тіло і плоть, яке в польській мові просто відсутнє. Проте інколи буває навпаки: під час перекладу праці не вдавалося віднайти відповідника в українській мові для назви розділу “Oddziaływania tekstu”. Перекладач зупинився на терміні вплив.
Насамкінець о. Йоаникій Черський прочитав невелику лекцію про методи інтерпретації Нового Заповіту, зосередившись головно на лінгвістичному методі, який сам найбільше використовував. О. Йоаникій також поділився спогади про ранні роки УКУ: “Згадую мої перші виклади в 1994 році тут у Львові. Та молодь з тих років була дуже зацікавлена Божим Словом. Багато студентів хотіли скінчити богословський факультет – вони не думали про працю, а про те, щоби краще пізнати Слово Боже. Брали участь не тільки у обов’язкових викладах, але в спеціальних біблійних курсах. Від самого ранку до 8-ої вечора вони мали пари, але всеодно приходили ввечері ще на додаткові курси. І ту молодь я дуже мило згадую”.
Також пропонуємо переглянути текст лекції о. Йоаникія Черського
Предметом моєї доповіді має бути та моя книжка. У ній я представив ті всі методи, але не всі вони надаються до практичного застосування. Предмет – лінгвістичний аналіз – один з методів сучасного дослідження текстів Святого Письма. Окрім традиційних вчені також використовують інші методи. Треба сказати, що всі методи, які стосуються екзегези, є методами з теорії літератури.
Є дві групи методів: діахронічні (дослідження історії тексту) та синхронічні (розглядають текст як готову літературну одиницю). Наприклад, в Польщі переважно використовують діахронічний метод. Цей метод трактує біблійний текст як історичний документ. Тут екзегезу цікавить генеза тексту, його шлях від джерела до остаточної редакції. Це дуже важливе при вивченні Євангелія. Також сюди належать дослідження форми, історія традиції, яке було джерело того тексту і так далі.
Є 4 основні синхронічні методи: лінгвістичний, риторичний, наративний і інтертекстуальний. Хочу зосередитися над лінгвістичничним. Як я беру який-небудь біблійний текст, то треба той текст насамперед приготувати для аналізу. Лінгвістичний аналіз починається від підготовки тексту. Предмет – зазвичай, фрагмент тексту. Наприклад, літургійні читання. Досліджуваний текст є частиною більшого твору. Хоч і той уривок не можна ізолювати від цілої книги та більшого фрагменту.
Передусім, потрібно визначити, чи був він логічно відділений від попереднього та наступного контексту. Підставою для відмежування тексту призначеного для екзегези не може бути значно пізніший поділ на глави і вірші. Найчастіше поділ тексту сигналізується зміною осіб, тем, стилю чи літературного жанру. У наративних текстах зміни сигналізуються переважно появою нових осіб, або переноситься ціла дія на інше місце. Літературну зв’язність відділеного з більшого масиву забезпечує єдність часу, місця, осіб, спільна тема, лексика і жанр тексту.
Якщо текст є вже так приготований, то його тепер можна розпрацювати. І кожен літературний текст є мовною формою висловлювання, автор котрого намагається передати якесь повідомлення. Аби це повідомлення було комунікативним, елементи тексту повинні бути взаємопов’язані. З цих залежностей постає одиниця певної форми, як одна з одиниць ширшої комунікації. Лінгвістичний аналіз має три етапи:
синтетичний – мовний образ певного тексту: граматика, будова речень і зв’язок елементів між собою;
семантичний – визначена внаслідок синтетичного аналізу структура тексту, з’ясування значення слів та понять у текст. Слова, які мають певні спільні риси, утворюють семантичне поле. Наприклад, поняття милосердя: милість, любов, доброта, ласкавість, справедливість, ласка. Здійснюється поетапно: згрупування всіх використаних слів, які мають спільні риси. Наприклад, в антитезі про вбивство в Нагірній проповіді відділяємо дві групи: слова, які виражають комунікацію (кажу, написано) і юридична термінологія (суд, Синедріон, суддя, темниця);
прагматичний – завдання кожного тексту – це комунікація між автором тексту та його адресатом. Ми питаємо: Що автор хотів сказати своєму читачеві? Зі свого боку, цей отримувач шукає сенс: чого той хоче досягнути за посередництвом цього тексту?
Останній етап є найважливішим, два перші можна скорочувати. Прагматичний аналіз відрізняє три функції висловлення: зміст, мета і вплив змісту на читача.
З-посеред багатьох способів практичного застосування прагматики, щоб їх розробили мовознавці, для прагматичної інтерпретації тексту встановлюють такі практичні кроки: встановити ситуаційний контекст, звернути особливо на наявність наказового способу, дослідити, яку шкалу цінностей репрезентує автор і як він оцінює поведінку осіб, проаналізувати динамічну функцію оповіді, тобто з’ясувати, яку модель поведінки пропонує автор у своєму тексті.
Джерело: Прес-центр УКУ/ UCU Info Office
Повязані записи
