14 жовтня урочисто відзначаємо Покрову Божої Матері, свято, яке є воістину національним та народним в Україні. Проте, воно має дуже давню історію, пов`язану з Візантійською імперією. У дні царювання Лева VI Філософа (866-911) у 910 р., під час облоги невірними Константинополя, його мешканці вдалися до особливої молитви у Влахернській Богородичній церкві, де знаходилася велика святиня – мафорій Пресвятої Богородиці. В цю мить, молячись з Патріархом Євфимієм, богомольці єдину надію покладали тільки на Заступницю роду християнського – Діву Марію. Під час всенічної відправи, о четвертій годині ночі, святий Андрій Юродивий і його учень Епіфаній побачили таке видіння – Божа Матір з’явилася в повітрі в оточені ангелів, св. Іоана Предтечі та апостола і євангелиста Іоана Богослова, сяючи сонячним світлом. Вона, дійшовши до амвона, молилася за усіх людей. Потім Богородиця увійшла до вівтаря і відкрила ковчежця, в якому зберігалася Її чесна риза. Пресвята Владичиця дістала мафорій, і вставши перед святими вратами, розпростерла його над всіма, так що всі ті, хто молився у храмі, ним були покриті. Св. Андрій, що сподобився такого бачення, запитав у Епіфанія: «Чи бачиш ти, брате, Царицю і Владичицю всіх, Яка молиться за увесь світ? – Бачу, святий отче, і жахаюся», – відповів Епіфаній.
Сучасний автор шеститомного «Синаксарія, житія святих Православної Церкви», ієромонах Макарій, з Афонського монастиря Симонапетра, зазначає, що в столиці Візантійської імперії Константинополі було два головних храми на честь Богородиці: Влахернська церква, в якій зберігалася риза (мафорій) Богородиці, і Халкопратійська церква, де знаходився Її чесний пояс. Видіння св. Андрія, можливо, було пов`язане з чудом, яке відбувалося кожну п`ятницю під час вечірньої у Влахернах, коли шовкова завіса, що закривала ікону Божої Матері, піднімалася, а потім знову опускалася у ту саму годину, в суботу. Чудо явлення Божої Матері з мафорієм спочатку було прославлене тими, хто разом з Константинопольським Патріархом Євфимієм молився у церкві, а потім розповідь про це розійшлася по всьому місту і далеко за його околиці. Усі раділи тому, що Божа Матір в найтяжчі хвилини не залишила Своїх дітей, і наче птах під крилами, оберігає свої пташенят, так і Пресвята Діва покрила від ворогів і всякого зла вірних чесним Своїм омофором. Ворог відійшов від стін Константинополя.
Свято Покрову Божої Матері в Русі-Україні стали святкувати здавна. З`явлення Божої Матері з її чесною Покровою, яке відбулося у Влахернській церкві, а також покладення мафорію Пресвятої Богородиці у цьому храмі, стали святкувати на Русі у другій половині ХІ ст. Ігумен Києво-Печерського монастиря Стефан, майбутній єпископ Володимирський, заснував монастир у Кловському урочищі приблизно в 60-х роках ХІ ст., збудувавши там храм на честь Покладення Ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні. З цього часу у Києві та по всій Русі стали шанувати найголовнішу реліквію та святині Константинопольського Влахернського храму.
Багато хто стверджує, що свято Покрову Божої Матері стало дуже шануватися на Русі і в старій Україні, але не святкується в грецьких православних церквах, звідки до нас прийшло. Але це не зовсім так. Подія з’явлення Божої Матері з мафорієм у Влахернській церкві також вшановувалась у Константинопольській Церкві, але в Греції з 1952 року це свято відзначається 28 жовтня, на спомин про заступництво Богородиці і допомогу грецьким військам під час італійського вторгнення на албанському кордоні в 1940 р.
Як відомо, свято Покрови дуже шанували козаки на Січі. Скрізь, де засновувалась нова Січ, – козацьке укріплення, у центрі будувався храм на честь Покрову Божої Матері. До нас дійшла чимала кількість українських ікон козацької Покрови з зображенням видатних гетьманів та знатних вельмож з козаками, яких покриває Божа Матір Своїм чесним мафорієм. Покрову шанували воїни Української Повстанської Армії, які в тяжкі години боротьби за незалежність нашої держави зверталися до небесного заступництва Божої Матері. Віднедавна свято Покрову Божої Матері є національним святом України і Днем українського захисника.
У народній традиції в Україні з Покрови починався сезон на сватання та на весілля, а тому дівки, яким вже надокучило дівувати, казали: «Свята мати, Покровонько, покрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зісталася дівкою». Вірили на Покрову і в прикмети. Якщо вітер віяв з півночі, то зима буде холодною і з великими снігами, а як з півдня, то тепла. На Покрову серед народу ширилися і прислів`я: «Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови; по Покрові, то і по теплові; прийшла Покрова – всохла діброва; прийшла Покрова – сиди чумаче вдома». У Карпатах на Покрову повертали з полонин отари.
Покрова Божої Матері – це найбільш шановане свято в Україні. Усі люди стараються відвідати храм і в молитві звернутися до Божої Матері, Яка ніколи не залишає своїх дітей. В уста Богородиці з Покровою давні українські іконописці вклали слова: «Покрию їх, яко познаша імя Моє». Нехай Божа Матір, яка завжди являє світові своє небесне заступництво, покриває нас від усякого зла чесним Своїм омофором!
Митрополит Львівський і Сокальський ПЦУ Димитрій
Повязані записи
