Впродовж цього тижня у наших храмах з особливим почитанням виставляється хрест Господній, щоб вірні з ревним каяттям і щирою молитвою могли поклонитися йому. Змогли прийти і з відкритим серцем зронити сльозу покаяння за свої гріхи. Про хрест, як символ перемоги життя над смертю зазначив Митрополит Львівський і Сокальський ПЦУ Димитрій, звершивши вечірню з читанням канону з акафістом Божественним Страстям Христовим:
«Наступний тиждень, який ми будемо проживати у Великому пості, буде називатися Хрестопоклонним. І, взагалі, ці тижні, які наступлять від середини посту, мають свої назви, немовби імена. Ці дні наближають нас до Страсного тижня, до головної Голгофської дороги, яку пройшов наш Христос Спаситель. І сьогодні, на середині храму знаходиться винесений з вівтаря хрест, який по-особливому підкреслює майбутній Страсний тиждень.
Перегортаючи сторінки страждань Ісуса Христа, що ж ми бачимо? А бачимо ми хрест, який стояв тоді на Голгофі, який стоїть і сьогодні перед нами. Він запитує нас: «Чому зло у світі настільки поборює добро і любов? Чому Ісуса Христа, який з любов’ю проповідував, творив добро, зціляв, піднімав із мертвих, — люди привели на Голгофу і розіп’яли?» Ось ці питання ми повинні ставити кожного разу перед собою, бачачи хрест Господній.
Подивімося на Пилата, про якого ми чуємо кожного разу у Євангелії, і який промовив:
«…Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов» (Лк. 23:22).
Але і його переляк і бажання влади зробили свою справу, і він віддав Ісуса на розпяття:
«І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:
відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в’язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі» (Лк. 23:24-25).
Можна те ж саме сказати і про римських воїнів, які приймали Ісуса за розбійника, за злодія. І вони, і народ виправдовувалися, мовляв, що первосвященики, книжники і фарисеї сказали нам, що Він є порушник закону. Цей народ, який зустрічав Ісуса Христа за тиждень перед Голгофою, кричачи:
«Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!» (Мт. 21-9).
знайде виправдання, і скаже, що нас підмовили первосвященики, книжники і фарисеї.
І дуже мала горстка людей прийде для того, щоб поховати тіло Ісуса. Поховати Кого? Поховати любов, Бога… Зробити це для того, щоб Він воскрес із мертвих і приніс найбільшу новину для світу, щоби почалася найбільша ера в житті людства.
І ми з вами, стоячи біля хреста Господнього, повинні поставити ще одне запитання: «До кого ми подібні, зраджуючи Ісуса Христа: до Пилата, до воїнів, до народу?». Ми завжди повинні пам’ятати у ці святі дні Великого посту, якщо знайдеться хоча б одна сльоза покаяння, що спаде з ваших очей, знайте, що Господь з розпростертими руками вас покличе, як розбійника до раю».
Підготували Юліана Лавриш, Андрій Мандрика
Фото-Прес-служба Львівсько-Сокальської єпархії ПЦУ
Повязані записи
