Митрополит Димитрій: «У “Соборному посланні” апостол Яків напоумлює нас бути мудрими»

5 листопада Церква вшановує пам`ять апостола Якова, брата Господнього. Він був сином Йосифа Обручника від першого шлюбу. З самого дитинства Яків дотримувався аскетичного способу життя. Не вживав вина та інших міцних напоїв. Так як і Іоан Предтеча, Яків дотримувався суворого посту. В побуті був дуже скромним, ніколи тіла не натирав маслом і в першу чергу піклувався про свою душу. Такі якості святого апостола Якова подає в «Церковній історії» Євсевій Кесарійський.

Після того, як Господь Ісус Христос вознісся на небеса, апостоли одноголосно вибрали Якова першим єпископом Єрусалимської Церкви. У цьому званні він виявив себе, як ревний захисник перших християн та послідовників Воскреслого Христа. Коли Яків йшов на службу до храму, то будучи зодягнутий в одежу з льону, ставав на коліна і довго молився. Стаючи на захист тих, хто із язичників переходив на християнство, апостол Яків очолив раду старійшин в Антіохії і в суперечках просив, щоб нових послідовників Христа не мучили обрядами старого Закону, тобто не заставляли їх обрізуватися, а «написати їм, щоб вони отримувалися від оскверненого ідолами, від блуду, задушенини і крови, і щоб не робили іншим того, чого не бажають собі» (Діян. 15, 20). 

Відразу за чотирма Євангеліями та книгою Діянь святих апостолів у Новому Завіті вміщено «Соборне послання святого апостола Якова», яке складається з 5-ти розділів. У кожному із них Апостол напоумлює нас бути мудрими: «Якщо ж у кого з вас не вистачає мудрости, нехай просить у Бога, Який дає всім просто і без докорів, – і дається йому» (Як.1, 5). Просить мати віру в Ісуса Христа, але: «Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що він має віру, а діл не має?» (Як. 2, 14); «Бо як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва» (Як. 2, 26). Наказує нам вгамувати язика свого, яким благословляємо Бога і Отця і ним же проклинаємо людей: «Бо всяке єство звірів і птахів, плазунів і морських тварин приборкується і приборкане людським єством, а язика приборкати ніхто з людей не може: це – невтримне зло» (Як. 3, 7-8). Апостол каже, що коли ми ворогуємо і конфліктуємо поміж собою, то нічого не отримуємо від Бога, «тому що просимо не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших» (Як. 4, 3). Відтак, Яків застерігає нас від надмірної клятви: «Перш за все, браття мої, не кляніться ні небом, ні землею, ні іншою якою клятвою, але нехай буде у вас: «так, так»; і «ні, ні», щоб вам не зазнати осуду» (Як. 5, 12). На словах Апостола фактично сформоване Таїнство Соборування, яке звершується над хворими людьми: «Якщо хто з вас тяжко страждає, нехай молиться. Хто в доброму настрої, нехай спiває псалми. Чи хто з вас занедужає, нехай покличе пресвiтерiв Церкви i нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в iм’я Господнє. I молитва вiри зцiлить недужого i пiдведе його Господь; i, якщо вiн грiхи вчинив, простяться йому» (Як. 5, 13-15).

Багаторічна апостольська проповідь Якова викликала незадоволення в представників старої генерації юдейського суспільства і у 62 році після Різдва Христового вони жадали його страти. Одного разу книжники і фарисеї прийшли до Якова і стали улесливо вихваляти його подвиги та добрі діла. Відтак, вони висловили прохання: «Ми благаємо тебе, правдивого чоловіка, що відноситься справедливо до людей, переконай народ, який незабаром збереться на святкування Пасхи, не впадати в заблудження відносно Христа. Піднімись на покрівлю Храму, щоб всі могли тебе бачити, і щоб усі, в тому числі язичники, зібравшись на свято, почули твої промови». Як настало свято апостол Яків піднявся на покрівлю Храму, а книжники з фарисеями стали кричати до нього знизу: «Скажи нам, в кого ми повинні вірити, адже народ помиляється, віруючи в Ісуса Розп`ятого. Скажи нам, хто цей Ісус?». І тоді Яків голосно відповів: «Чому ви запитуєте мене про Сина Людського? Він тепер на Небесах, праворуч Всевишньої Сили, і повернеться, щоб справедливо судити всіх». Тоді багато хто, вислухавши апостола, звеличено вигукнули: «Осанна Сину Давидовому!». Але знизу книжники і фарисеї стали викрикувати: «О! Навіть праведник помилився!». І попрямувавши на покрівлю Храму, скинули вниз Якова. Не дивлячись на висоту падіння, апостол залишився живим. Тоді юдеї кидали в нього камінням. Святий апостол Яків став на коліна і увізвав до Бога за прикладом першомученника Стефана: «Прошу Тебе, Господи, Боже, прости їх, тому що вони не знають, що творять». Роз`ярений юдей, побачивши щире моління Якова, взяв палку, і вдарив апостола по голові, так що мозок його витік.

Брат Господній Яків був похований біля Храму. Євсевій Кесарійський свідчить, що Яковом дуже усі захоплювались, як людиною дивовижною і справедливою. Розумні представники юдейського суспільства вважали його кончину настільки праведною, що це стало причиною облоги Єрусалима у 70 році. Йосиф Флавій навіть не сумнівався власноруч про це написати: «Це сталося з юдеями в покарання за Якова Праведного, брата Ісуса, якого називали Христом, бо його, найсправедливішу людину, юдеї вбили». 

Агіограф святитель Димитрій Туптало свідчить, що Яків єпископствував у Єрусалимі тридцять років і шістдесят шостого року життя свого постраждав за Ісуса Христа. Під час правління Юстина ІІ (565-578) мощі святого Якова, брата Господнього, які були знайденні випадково в Єрусалимі у 351 р., було перенесено до Константинополя разом з мощами старця Симеона і пророка Захарії. Їх поклали до храму поблизу Халкопратії. Але гробниця Якова і церква, збудована на місці його помешкання, шануються в Єрусалимі.

Цього дня люди слідкували за такою прикметою: «Якщо піде град або снігова крупа, то на Мотрону [22 листопада] наступить справжня зима». Як кажуть прикметі вір, але й перевір.

Митрополит Львівський і Сокальський ПЦУ Димитрій