ПРИВІТАЛЬНЕ СЛОВО
Вельмишановні учасники міжнародної конференції,
першим словом висловлюю мою вдячність усім тим, які спричинилися до її організації. Пізнання історії нашого Народу, наших героїв, святих є необхідною передумовою становлення нашої духовної та національної ідентичності. З огляду на це, даний науковий захід, який згромадив дослідників спадщини блаженного Климентія Шептицького як з України так і з зарубіжжя є дуже важливим кроком у цьому напрямку.
150-літній ювілей від дня народження блаженного Климентія Шептицького, кульмінаційним моментом якого стане Літургія 17 листопада у його родинному селі Прибличі, святкуємо як на церковному так і на державному рівні. Головною ж причиною цього є той факт, що життя отця Климентія Шептицького можна розділити на два етапи – світський і монаший. Але їх обох об’єднує одне і теж – служіння Богу і збідованому Українському Народові. Різниця полягає лише в тому, що у світському житті він служив Богу і Народу як доктор обох прав, депутат австрійського сейму, президент Товариства Галицьких лісів, а у монашому – як той, який був правою рукою свого рідного брата митрополита Андрея, особливо у справі відродження Студійського чернецтва.
На превеликий жаль, протягом багатьох років ми дуже мало знали про різні сторони життя отця Климентія. Але, на щастя, завдяки старанням Постуляційного Центру Монастирів Студійського Уставу, а особливо пану д-ру Іванову Матковському, який написав першу наукову Біографію Климентія Шептицького ця прогалина вже є заповненою. Та перед нами ще велике поле праці, оскільки спадщина братів Андрея і Климентія Шептицьких є наскільки багатою, що її неможливо зглибити одній людині чи навіть інституції. Потрібно ще дуже багато праці у цьому напрямку, у тому числі наукової.
Коли ми дивимося на постать отця Климентія Шептицького, мимоволі бачимо його завжди поруч з його рідним братом митрополитом Андреєм, беатифікаційний процес якого, маємо надію, у скорому часі успішно завершиться. А й справді, без Шептицьких наша Церква, наш Народ, дуже багато б втратив і не знати, якими б шляхами історії простував далі. Вони без усякого перебільшення є великим даром Божим для усіх нас, який нам слід належно оцінити.
Цього року вже відбулося дуже багато різноманітних заходів на різних рівнях, які мали на меті представити нашому Народові блаженного Климентія Шептицького. Аристократ, граф, ігумен, а опісля і архімандрит Студитів, екзарх Російської греко-католицької церкви, Праведник народів світу – ці титули, якими окреслюють Климентія Шептицького вже говорять за нього самого. Проте, я хотів би звернути увагу ще й на те, що він є головним ключем до розуміння постаті праведного митрополита Андрея. На це звертають увагу дуже багато їхніх сучасників.
У своїх спогадах про стрия Казя Ян Шептицький, розповідаючи про зв’язок між братами Климентієм і Андреєм пише так: «Стрий Казьо був його секретарем і капеланом, а з розвитком прогресуючої хвороби ще й невідлучним асистентом підчас Служби Божої. Та понад усе був особою, якій Митрополит звірявся. Це він забрав з собою найбільше інформації про Митрополита. (…) Стрий Казьо залишався найвірнішим приятелем Митрополита аж до кінця, до того листопадового дня 1944 року, коли йдучи за труною, проводив на спочинок тіло брата львівськими вулицями. Вулицями міста, яке пам’ятав із зовсім інших, колишніх часів. Я думаю, що його справа, попри те, що здається геть знищена, все таки житиме».
У сьогоднішній день ми є свідками того, що справа отця Климентія справді живе, бо є ті, які нею живуть, її досліджують, її продовжують. Нехай цей захід допоможе усім нам стати палкими і жертовними послідовникам справи братів Андрея і Климентія Шептицьких у часі, у якому ми живемо та в якому нас поставив Бог.
+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
Повязані записи
